Решітчаста кістка

Реші́тчаста кістка[2][Ком 1] (лат. os ethmoidale) — непарна кістка мозкового черепа. Утворює покрівлю носової порожнини. Латинська назва походить від грец. ἠθμός («сито», «решето»).

Решітчаста кістка, вигляд зверху
Решітчаста кістка, вигляд спереду
Деталі
Ідентифікатори
Латина os ethmoidale
MeSH D005004
TA98 A02.1.07.001
TA2 721
FMA 52740[1]
Анатомічна термінологія
Решітчаста кістка (позначена червоним)

Будова

Розташована решітчаста кістка між очноямковими частинами лобової кістки і спереду від клиноподібної кістки. Решітчаста кістка складається з трьох частин:

  • дірчастої пластинки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis);
  • перпендикулярної пластинки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis);
  • парного решітчастого лабіринту (labyrinthus ethmoidalis), що складається з двох латеральних мас.

Більша частина решітчастої кістки розташована в носовій порожнині.

  • Дірчаста пластинка кістки розташована горизонтально, заходить у решітчасту вирізку лобової кістки й утворює верхню стінку носової порожнини. Назву пластинка отримала через те, що має близько 40 маленьких отворів, крізь які з носової порожнини черепа проходять волокна нюхових нервів та маленькі судини.
  • Перпендикулярна пластинка відходить під прямим кутом від горизонтально розташованої дірчастої пластинки і має дві частини: верхню, що виступає над горизонтальною пластинкою й утворює випин півнячий гребінь (crista galli), і нижню — видовжену, що опускається в порожнину носа і бере участь разом з лемешем у формуванні кісткової перегородки носа.
  • Решітчасті лабіринти розташовані по обидва боки від перпендикулярної пластинки і складаються з великої кількості решітчастих комірок, що містять повітря, вони сполучаються між собою і з носовою порожниною. Разом з прилеглими відростками лобової, верхньощелепної, слізної, клиноподібної і піднебінної кісток лабіринт решітчастої кістки утворює решітчасті пазухи. Решітчасті комірки вистелені слизовою оболонкою, їх поділяють на передні, що відкриваються в середній носовий хід, середні і задні, що відкриваються у верхній носовий хід. На присередній стінці лабіринту, яка утворює бічну стінку носової порожнини, є ребристі відростки верхні носові раковини та середні носові раковини. Бічна стінка решітчастого лабіринту називається очноямковою пластинкою, тому що утворює більшу частину присередньої стінки очної ямки. На задньому кінці середньої носової раковини є вигнутий гачкуватий відросток (processus uncinatus) для з'єднання з решітчастим відростком нижньої носової раковини. Ззаду від нього є випин — великий решітчастий пухир (bulla ethmoidalis), що являє собою одну з найбільших комірок лабіринту. Між гачкуватим відростком і решітчастим пухирем є лійкоподібна щілина — решітчаста лійка (infundibulum ethmoidale), через яку середній носовий хід сполучується з лобовою пазухою (sinus frontalis).

Функції

Роль у магніторецепції

Деякі птахи та інші мандрівні тварини мають відклади біологічного магнетиту в решітчастій кістці, що дозволяє їм відчувати напрямок силових ліній магнітного поля Землі. У людей теж присутні включення магнетиту, але вони мають розглядатися як рудимент[3].

Коментарі

  1. Помилкова гіперкорекційна назва «ґратчаста кістка»

Примітки

  1. Foundational Model of Anatomy
  2. Методичний посібник для самостійного вивчення анатомії людини. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 10 березня 2007.
  3. Baker, R. Robin; Mather, Janice G.; Kennaugh, John H. (1983). Magnetic bones in human sinuses. Nature 301 (5895): 78–80. doi:10.1038/301078a0.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.