Решето

Ре́шето[1] — предмет хатнього начиння у вигляді дерев'яного обода (обичайки) з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (переважно зерна, борошна). Від сита відрізняється більшими вічками[2]. Різновид решета з не дуже великими вічками називався підрешіткою[3] або підрешітком[4].

Решето на брусованій стіні сільськогосподарської споруди. Естонія

Майстер з виготовлення решіт — решета́р[5], реші́тник[6].

Походження назви

Загальнослов'янське слово решето, можливе, походить від прасл. *rěcha («дірка, проріха»), з того ж кореня, що й слово «рідкий»[7].

Решето. Етнологічний музей Валенсії, Іспанія

Також припускається походження від дієслова «рішити» (яке колись значило «в'язати»), тобто «зв'язане, сплетене». Споріднене з латис. rekšis («плетінка, решето») і лит. règzti («зв'язувати, плести»)[7].

Від решето утворене й слово решітка[7].

Історія
Решето, знайдене при розкопках Мангазеї, XVII ст.
Решето з натягнутою дірчастою шкірою. Музей у Пирогові.

Решета використовувалися як для просіювання, так і для зберігання сипких речовин. Заготовку для дерев'яної обичайки розпарювали над вогнем чи в гарячій воді, для того щоб її можна було зігнути в кільце. Кінці обичайки склеювали, місце з'єднання додатково зміцнювали шпильками. На обичайку натягали дно — дротяну сітку чи шкіру з пробитими висічкою отворами, закріплюючи її цвяшками. Для захисту з'єднання дна з обичайкою знизу надівали дерев'яне кільце, аналогічне обичайці, але вужче. Дно додатково стягалося шкіряними шнурами, що проходили крізь отвори, просвердлені через широке і вузьке кільця обичайки[2].

Приказки, мовні звороти
  • Як решето — дірявий.
  • Голова, як решето (пам'ять як решето) — дуже погана пам'ять.
  • Ловити решетом, ловити у решето — байдикувати.
  • Носити воду решетом  — робити що-небудь даремно, марно витрачати час (іронічне). 
  • Попа в решеті возити  — брехати під час сповіді (застаріле).
  • Пройти крізь сито й решето, перейти крізь сито й решето — багато побачивши, зазнавши в житті, здобути великий досвід, набути спритності.
  • П'яний решетом гроші міряє, а проспиться — ні за що й решета купити
  • Решетом не накрити  — дуже товсте (про обличчя). Уживається як жартівливе.
  • У решеті повозити кого — обдурити кого-небудь.
  • Чудеса (диво) в решеті — уживається для вираження здивування з приводу чогось.
  • Як води у решеті — зовсім нема.

Інше
  • Решето — пристрій у сільськогосподарських машинах та установках для просіювання і сортування зерна. Просіююча поверхня для грохотів у вигляді металевого листа з штампованими отворами (квадратними, прямокутними, круглими, овальними або ін.). Виготовляють також литі решета — металеві, поліуретанові; зварні — дротяні або пруткові; набірні — з окремих карт або колосників;
  • Решето (відсаджувальне решето) — робоча поверхня відсаджувальної машини, яка може бути металева штампована, поліуретанова або комбінована набрана з окремих колосників обтічного профілю, а також з фасонним поперечним перетином — для створення спрямованих висхідних струменів води. Решето буває рухомим і нерухомим. Рухоме решето у відсаджувальних машинах використовується для збагачення важких та в'язких руд, наприклад, марганцевих.
  • Решето — рідковживана назва одного з народних музичних ударних інструментів, різновиду бубна або тамбурина. Складається з дерев'яної обичайки діаметром до 50 см. На обичайку натягається шкіра (первісно сітка). Видобувають звук рукою чи паличкою[8][9][10].
  • Одна з кісток мозкового черепа, решітчаста кістка, отримала назву за схожість з решетом — завдяки численним отворам. Аналогічні назви вживаються в білоруській (рашэцістая косць), російській (решётчатая кость), болгарській (решетъчна кост) і хорватській (rešetnica) мовах. В інших слов'янських мовах вона називається «ситовою» чи «нюховою».

Див. також

Примітки
  1. Решето // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Решето // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. Підрешітка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Підрешіток // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Решетар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Решітник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  8. Гуменюк, А. Українські народні музичні інструменти, К.: Наукова думка, 1967
  9. Мізинець, В. Українські народні інструменти, Мельбурн: Bayda books, 1984
  10. Черкаський, Л. Українські народні музичні інструменти, К.: Техніка, 2003. 262 сторінок. ISBN 966-575-111-5

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.