Сито

Си́то[1] — пристрій, з допомогою якого відсіюють дрібні частинки зі сипких речовин. Предмет хатнього начиння.

Сито

Від решета відрізняється дрібнішими вічками і призначене для просіювання дрібніших матеріалів[2]. Побутове сито має вигляд широкого обруча (обичайки), виготовленого з дерева, металу або пласмаси, з одного боку обтягнутого сіткою із тканини або металевого дроту. Існують також побутові механічні сита у вигляді кухля.

Походження слова

Праслов'янське *sitо (раніша форма *sēi-to) за походженням пов'язане з *sejati/*sěti, «сіяти»[3]. Не пов'язане із словами ситий і ситник («оситняк»)[3].

Історія

Застосовується, по-видимому, з незапам'ятних часів, з зародження рільництва, коли виникла потреба в пересіванні борошна. Первісно сітки в давніх ситах були зі рослинних волокон та волосу тварин, набагато пізніше з'явилися сітки із залізного дроту. Вживані для плетіння сит маленькі верстати називалися кросонка́ми[4], а використовувана замість човника дерев'яна голка — глицею[5].

Зараз різні модифікації сит використовуються у різних галузях людського життя — у побуті, промисловості, сільському господарстві тощо.

Механічне сито

Побутові сита

У господарстві використовується для пересівання борошна, різноманітного насіння тощо. Призначення залежить від розміру вічок сітки. Довгий час обичайки робилися з дерева або бересту, а сітки на них були з конського волосу. Зараз ободи сит частіше виготовляються з нержавкої сталі, алюмінію або пластмаси, а сітки — із дроту або тканини (як правило, нейлону). У побуті вживаються також маленькі ситечка, призачені для проціжування рідин, напр. чайне ситечко, стрейнер та ін.

Також існують механічні сита у вигляді кухля із ситовим дном та двосекційної ручки з пружиною. Борошно насипається у кухоль, потім треба натиснути на ручку. Просіяне борошно буде висипатися у посуд або на дошку-стільничку. Завдяки невеличкому діаметру борошно не просипається мимо.

Сито в бджільництві
Фільтрування меду

Сита використовують для проціджування меду під час його відкачування. Очищають мед від сторонніх домішок при зливанні його із баку медогонки у тару для транспортування і зберігання. Можуть бути різної конструкції, також як і з одним, так і з двома дротяними сітками. У ситах із двома сітками нижню роблять наглухо закріпленою в корпусі сита, із комірками по 1,5 мм, а верхню, обрамлену ободом, із комірками по 3 мм, при потребі виймати, і очищати від накопичених воскових кришечок, шматочків щільників, та бджіл які могли випадково потрапити в мед[6].

Лабораторні сита

Сита також використовують у хімічних і біологічних лабораторіях для пересівання порошків. Вони теж можуть бути як ручними, так і механічними.

Промислові сита

Сита застосовуються у гірничодобувній промисловості — у пристроях для збагачення руд (там вони також називаються «грохотами»). Також сита використовуються у харчовій промисловості та виробництві комбікормів — для сортування крупів та борошна на борошномельних заводах, просівання борошна для випечення хліба на хлібозаводах і пекарнях тощо. Для промислового сита частіше вживається назва — «просіювач».

Приказки, мовні звороти
  • Пройти крізь сито й решето — багато побачивши, зазнавши в житті, здобути великий досвід, набути спритності.
  • Бачити як крізь сито — «невиразно, нечітко, неокреслено».
  • Йти наче крізь сито — «густо, безперервно йти» (про дощ, мряку).
  • Ситник берднику не товариш[7]

Інше
  • Ситник — хліб зі борошна, просіяного на ситі.
  • Ситник[8], сита́р[9] — майстер з виготовляння сит.
  • Молекулярне сито — поруватий адсорбент, розміри пор якого близькі до розмірів молекул. Уживається у виробництві склопакетів.
  • Одна з кісток мозкового черепа, що в українській мові називається решітчастою, у багатьох слов'янських має назву «си́тної», «ситово́ї» (пол. kość sitowa, мак. ситеста коска, серб. ситаста кост/sitasta kost, словен. sitka).
  • Латинські назви дірчастої пластинки решітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis) і решітчастої пластинки склери (lamina cribrosa sclerae) утворені від лат. cribrum, «сито».

Див. також

Примітки
  1. Сито // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Решето // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Кросонки // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Глиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 407.
  7. Жайворонок В. В. Бердо // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 33.
  8. Ситник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Ситар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.