Рибак Натан Самійлович
Ната́н Самі́йлович Риба́к (*21 грудня 1912 (3 січня 1913), Іванівка —† 11 вересня 1978, Київ) — український письменник єврейського походження.
| Натан Самійлович Рибак | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
21 грудня 1912 (3 січня 1913) Іванівка | |||
| Помер |
11 вересня 1978 (65 років) Київ ·дорожньо-транспортна пригода | |||
| Поховання | ||||
| Країна |
 УНР СРСР[1] | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська і російська | |||
| Роки активності | 1930-1978 | |||
| Жанр | історичний роман | |||
| Magnum opus | «Переяславська рада» | |||
| Членство | Спілка письменників СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
        | |||
|
| ||||
 Рибак Натан Самійлович у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Народився в родині панського управителя.
Рятуючись від єврейських погромів у Іванівці, родина 1921 року ненадовго переїхала до Петроострова. Звідти родина виїхала вже на постійне мешкання в містечко Шепетівка.
У Шепетівці минають дитячі та юнацькі роки Натана Рибака. Тут він навчавсь у школі, а закінчивши її — у фабрично-заводському технікумі. Завершивши навчання, працював робітником на місцевому цукровому заводі.
Перший нарис опублікував у місцевій газеті.
У 1930 році в київській газеті «Пролетарська правда» надруковано перше оповідання молодого письменника. Це була новела «Дорогами змагань».
Невдовзі він вступив до Київського хіміко-технологічного інституту, але навчаючись, зробив вибір між промисловістю та літературою на користь другої.
Потрапив 1941 року в евакуацію разом зі Спілкою письменників в Уфу.
Вступив до лав чинної армії 1943 року.
Працював військовим кореспондентом.
У 1950 році отримав Сталінську премію за роман «Переяславська Рада».
Мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку.
Похований на Байковому цвинтарі.
В журналі «Перець» № 1 за 1973р розміщено дружній шарж А. Арутюнянца з нагоди 60-ліття Н Рибака.[2]
Творчість
Видав кілька збірок поезій:
- «Країна роботи» (1932),
- «Похід колон» (1933),
- «Робочий день» (1934), але спеціалізувався головно на прозі, видавши кілька збірок героїко-революційних оповідань і новел:
- «Дорогами змагань» (1931, перша збірка),
- «Історія одного кулемета» (1933),
- «Мужність» (1934),
- «Останній маршал» (1935), потім перейшов до жанру великої прози.
Найвідоміші його історичні романи («Дніпро», 1939; «Зброя з нами»; «Переяславська Рада», 1948–1953 й ін.) та твори історично-біографічного жанру (збірка «Історичні новелі», 1938; роман «Помилка Оноре де Бальзака», 1940)[3].
Темам сучасності присвячено романи «Час сподівань і звершень» (1960) і «Солдати без мундирів» (1966).
Негативно позначилось на Рибаковій творчості (особливо на такій політично актуальній, як «Переяславська Рада») соціальне замовлення й припасованість до соціалістично-реалістичної методи.
Повне видання: «Твори в 5 томах» (1964).
Вшанування
- пам'ятна дошка на будинку письменників Роліт;
- Вулиця Натана Рибака
- Бібліотека імені Натана Рибака для юнацтва (Київ)
Примітки
- Українська Вікіпедія — 2004.
- Журнал перець 1973 01. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2021.
- Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. — Кіровоград: Центр. — Укр. вид-во, 2012. — 256 с.
Посилання
- Натан Самійлович Рибак[недоступне посилання з квітня 2019]
- Натан Самійлович Рибак
Джерела
- Шпиталь А. Г. Рибак Натан Самійлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 193. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 267.
- Віктор Жадько. У пам'яті Києва. — К., 2007. — С. 355.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.