Рибак Натан Самійлович

Ната́н Самі́йлович Риба́к (*21 грудня 1912 (3 січня 1913)(19130103), Іванівка —† 11 вересня 1978, Київ) — український письменник єврейського походження.

Натан Самійлович Рибак
Народився 21 грудня 1912 (3 січня 1913)(1913-01-03)
Іванівка
Помер 11 вересня 1978(1978-09-11) (65 років)
Київ
·дорожньо-транспортна пригода
Поховання
Країна  УНР
 СРСР[1]
Діяльність письменник
Мова творів українська і російська
Роки активності 1930-1978
Жанр історичний роман
Magnum opus «Переяславська рада»
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди


 Рибак Натан Самійлович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині панського управителя.

Рятуючись від єврейських погромів у Іванівці, родина 1921 року ненадовго переїхала до Петроострова. Звідти родина виїхала вже на постійне мешкання в містечко Шепетівка.

У Шепетівці минають дитячі та юнацькі роки Натана Рибака. Тут він навчавсь у школі, а закінчивши її — у фабрично-заводському технікумі. Завершивши навчання, працював робітником на місцевому цукровому заводі.

Перший нарис опублікував у місцевій газеті.

У 1930 році в київській газеті «Пролетарська правда» надруковано перше оповідання молодого письменника. Це була новела «Дорогами змагань».

Невдовзі він вступив до Київського хіміко-технологічного інституту, але навчаючись, зробив вибір між промисловістю та літературою на користь другої.

Потрапив 1941 року в евакуацію разом зі Спілкою письменників в Уфу.

Вступив до лав чинної армії 1943 року.

Працював військовим кореспондентом.

У 1950 році отримав Сталінську премію за роман «Переяславська Рада».

Мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку.

Похований на Байковому цвинтарі.

Надгробок Натана Рибака на Байковому кладовищі в Києві.

В журналі «Перець» № 1 за 1973р розміщено дружній шарж А. Арутюнянца з нагоди 60-ліття Н Рибака.[2]

Творчість

Видав кілька збірок поезій:

  • «Країна роботи» (1932),
  • «Похід колон» (1933),
  • «Робочий день» (1934), але спеціалізувався головно на прозі, видавши кілька збірок героїко-революційних оповідань і новел:
  • «Дорогами змагань» (1931, перша збірка),
  • «Історія одного кулемета» (1933),
  • «Мужність» (1934),
  • «Останній маршал» (1935), потім перейшов до жанру великої прози.

Найвідоміші його історичні романи («Дніпро», 1939; «Зброя з нами»; «Переяславська Рада», 19481953 й ін.) та твори історично-біографічного жанру (збірка «Історичні новелі», 1938; роман «Помилка Оноре де Бальзака», 1940)[3].

Темам сучасності присвячено романи «Час сподівань і звершень» (1960) і «Солдати без мундирів» (1966).

Негативно позначилось на Рибаковій творчості (особливо на такій політично актуальній, як «Переяславська Рада») соціальне замовлення й припасованість до соціалістично-реалістичної методи.

Повне видання: «Твори в 5 томах» (1964).

Вшанування

Примітки

  1. Українська Вікіпедія — 2004.
  2. Журнал перець 1973 01. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2021.
  3. Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. — Кіровоград: Центр. — Укр. вид-во, 2012. — 256 с.

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.