Роадстер (велосипед)

Ро́адстер, також дорожник (англ. roadster bicycle[1]), чи голландський велосипед (нім. Hollandrad, Hollandfahrrad, фр. velo hollandais), також велосипед бабусі (нід. omafiets) та велосипед дідуся (нід. opafiets) — це типовий велосипед, який колись поширився у всьому світі, і як й раніше поширений в Азії, Африці, Латинській Америці та деяких частинах Європи. Протягом останніх кількох десятиліть велосипеди-родстери традиційно вигляду відновили свою популярність у західному світі, зокрема як стиль життя або як дотримування модних тенденцій у міському середовищі[2].

«Opafiets» — традиційний голландський родстер

Дизайн та варіанти

Існували три основних варіанти роадстера:

Чоловічий роадстер

Сучасний чоловічий роадстер

Класичний родстер також відомий як «англійський роадстер» (англ. English roadster), має литу паяну стальную раму, гальмівну втулку а пізніше, і керовані тросом барабанні гальма (вони широко виготовлялися для європейського ринку), практично пряме кермо, одну передачу, або 3- чи 5- ступінчату планетарну передачу, короб подачі ланцюга, сталеві бризковики і крила, 28 x 1½ дюймові (ISO 635) колеса, обода Westwood, а часто й динамо-втулку Sturmey-Archer. Роадстери побудовані для довговічності, перш за все, тому не робляться серйозні спроби зменшити вагу в їх конструкції, дорожники важать до 18—20 кг (40—45 фунтів). Вони часто були закріплені за поліцейськими та листоношами у сільський місцевості[3]. Цікаво, що похідна від «джентльменського роадстера» модель для дам, рідше називається роадстером.

Родстер дуже схожий у дизайні та за цільовим призначенням з «європейським міським велосипедом», моделлю, що наразі використовується у Німеччині, Данії та, головним чином, в Нідерландах (див. нижче). Основна відмінність полягає в тому, що континентальні велосипеди, як правило, мають більш високу позицію рульової стійки для більш високої постави при їзді, і, найчастіше вони мають барабанні гальма.

Жіноча модель

Голландський OmafietsБабосипед») — це жіночий роадстер з класичним дизайном

Жіноча версія дизайну родстера дуже активно розповсюдилась до 1890-х років. Вона мала низьку раму, а не діамантову (ромбову) що є у чоловічій моделі, для того щоб жінки, з їх сукнями та спідницями, могли легко залазити й їздити на своїх велосипедах, для цього модель ще оснастили захистом для спідниць, щоб перешкоджати потраплянню спідниць/суконь в спиці заднього колеса.

Як і у роадстера для чоловіків, має сталеву раму, а позиція рами та керма дало їздоку пряме положення при сидінні на велосипеді. Спочатку класичні моделі були оснащені передніми ложковими гальмами, з розвитком технологій моделі були оснащені значно покращеними гальмами на задній втулці, роликовими або барабанними гальмами.

Зважаючи на те, що жіноча версія родстера здебільшого випала з моди в Англії та багатьох інших західноєвропейських країнах у ХХ-му столітті, вона залишається популярною в Нідерландах; саме тому деякі люди називають велосипеди цього дизайну Голландськими велосипедами. У голландців це велосипеди «Omafiets» («Бабусин велосипед»), а у Фризії вони часто називаються «Widdofyts» («Вдовин велосипед»). Класичний «Omafiets» все ще виробляється в Нідерландах і мало змінився з 1911[4] року: він поставляється з одношвидкісною передачею, 28" × 1½" (ISO 635) колесами, пофарбованими у чорне рамою та бризковиками, а також заднім захистом спідниці. Сучасні варіанти бувають пофарбовані в інші кольори, з алюмінієвими рамками, барабанними гальмами, з кількома передачами в системі трансмісії; вони так само виглядають, мають такі ж розміри, що й класичні «Omafiets». (Голландський чоловічий називається «Opafiets» (Дідосипед — «Дідусин велосипед») або «Stadsfiets» («Міський велосипед»), і, як правило, має ті ж характеристики, але з «діамантовими»/ромбовидними (чоловічими) рамами, таким чином, такі ж, як і джентльменський Англійський роадстер.)

Sports Roadster

Тришвидкісний Спортивний роадстер 1971 року Raleigh Superbe з 26-дюймовими шинами та динамо-втулкою (Dynohub)

Варіантом цього типу велосипеда є Спортивний родстер (також відомий як «Легкий родстер», англ. "Light roadster"), який зазвичай має легшу раму і дещо крутіший кут стійки сідла і кут нахилу головної труби близько 70°  72°, оснащений гальмами з тросом, комфортним «плоскими» кермо, бризковиками, часто трьома, чотирма або п'ятишвидкісними системами. Спортивні або Легкі роадстери були оснащені традиційними англійськими розмірами коліс 26" × 1" (ISO 590) з ободами Endrick, отже, Sports Roadster має менший «просвіт» і меншу вагу — близько 16—18 кг (35—40 фунтів)[5]. Саме цій велосипед був неправильно названий «Англійський гонщик» (англ. "English racer") у Сполучених Штатах[3][6].

Клуб Спорт

Club sports або півгоночний — велосипед, який був високопродуктивним витвором свого часу, названий так, тому що став тим стилем велосипеда, який був популярним серед активних членів багатьох велосипедних спорт-клубів. Клубний велосипед, як правило, мав трубну раму Reynolds 531 , вузьке, непроточне шкіряне сідло, перевернутий руль (або крапельний), сталеві педалі «крисяча пастка» із зажимиом, 5—15-скоростна система передач, легкосплавні обода та легкі шини високого тиску 26" × 1¼" (ISO 597) або 27" × 1¼" (ISO 630). Багато клубних велосипедів були односкоростними машинами, як правило, з оборотним концентратором: односкоростной маховик з одного боку, фіксована передача на іншому. Ралійщики почали використовувати ці велосипеди, починаючи з початку 40-х років. Незважаючи на те, що вони призначені для швидкої групової їзди, клубні велосипеди також часто використовувались як для Турінга, так і для проходження часу (time-trialing)[3][6].

Галерея

Примітки

  1. 1911 Encyclopædia Britannica/Bicycle, Encyclopædia Britannica Frames. — Fig. 1 — Consulted on 2017-02-11
  2. Raleigh Roadsters. Sheldon Brown sheldonbrown.com. Процитовано 12 лютого 2017.
  3. Servicing English Three Speeds. Sheldon Brown sheldonbrown.com. Процитовано 30 березня 2013.
  4. Carlton Reid (19 серпня 2013). The Dutch bike isn’t Dutch it’s English (and proudly not updated since 1911). Roads Were Not Built For Cars. Процитовано 2 травня 2014.(рос.)
  5. Susan Weaver (1998). A Woman's Guide to Cycling (вид. rev.). Berkeley: Ten Speed Press. с. 58. ISBN 0-89815-982-2.(англ.)
  6. Roger St. Pierre (2009). The Book of the Bicycle. London: Triune Books. с. 16–19. ISBN 0-85674-016-0.(англ.)

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.