Спиця

Спиця[1], шпиця[2] (від прасл. *stъpica)[3], заст. шприх[4], шприха (від нім. Speiche)[5] — конструктивний елемент колеса, що являє собою стрижень, що з'єднує центр колеса (маточину) і його обід. Використання спиць дозволяє значно полегшити конструкцію колеса, при цьому не знижуючи його міцності. Винахід колеса зі спицями був справжньою науково-технічною революцією свого часу, що дозволила народам, що вперше застосували бойові колісниці з колесами нового типу, розселитися практично по всій Євразії.

Колесо зі спицями з Іранського національного музею (Тегеран), датується 2-м тисячоліттям до нашої ери.
Велосипедне колесо з металевими спицями.

Конструктивні особливості

Спиці можуть виготовлятися з дерева, металу або синтетичних матеріалів залежно від того, який вид навантаження вони мають. Розрізняють стиснені та розтягнуті спиці.

Первісним типом спиць були стиснені спиці, що виготовлялися з дерева. Такі спиці застосовувалися в колесах колісниць, пізніше — в колесах візків та екіпажів, а також ранніх автомобілів та гармат. У велосипедних колесах важкі дерев'яні спиці були замінені значно легшими металевими, що працюють на розтяг. Подібні спиці використовуються в колесах мотоциклів і автомобілів.

Мовні звороти
  • Десята спиця в колесі — той, хто відіграє незначну роль у чомусь[1]
  • Не остання спиця в колесі (видна шпиця в колесі) — який відіграє певну роль у розв'язанні якоїсь справи, займає певне становище в суспільстві[1][2]

Див. також

Примітки
  1. Спиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Шпиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Шприх // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.