Роберто Андзолін

Народився 18 квітня 1938 року в місті Вальданьо. Вихованець футбольної школи клубу «Мардзотто Вальданьйо» з рідного міста. У дорослому футболі дебютував 1956 року виступами «Мардзотто», в якому провів три сезони у Серії В, взявши участь у 86 матчах чемпіонату.

Роберто Андзолін у грі за «Ювентус». 1965 рік.

Протягом 1959—1961 років захищав кольори «Палермо». Клуб придбав його за 40 мільйонів лір, випередивши «Мілан» на 5 мільйонів[6], і пропонуючи йому щорічну зарплату в розмірі 5 мільйонів лір. Перед заключним матчем сезону 1960-61 у Серії B, він був проінформований, що переходить до Серії А, в склад діючих чемпіонів «Ювентус», який підписав з ним контракт на 14 мільйонів лір. «Палермо» взамін отримало захисника Тарчізіо Бурньїча, який перейшов на повноцінній основі, та воротаря Карло Маттреля і нападника Руне Бор'єссона на правах оренди, крім того туринці заплатили 100 мільйонів лір[4][5].

Відіграв за «стару сеньйору» Андзолін наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним голкіпером команди, зігравши 305 матчів (230 з яких були в Серії А). Відзначався досить високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії та ставав чемпіоном Італії. Він також виграв міжнародний трофей Кубок Альп в 1963 році і досяг півфіналу Кубка європейських чемпіонів 1967-68, програвши «Бенфіці»[4][5].

Згодом у сезоні 1970-71 Роберто виступав за «Аталанту» в Серії В, допомагаючи своєму клубу отримати підвищення у класі, під час якого залишався непереможним протягом 792 хвилин[6].

По завершенні сезону Андзолін перейшов в «Ланероссі», де протягом двох сезонів був в статусі другого воротаря, після чого грав у клубах Серії С «Монца», «Річчіоне» та «Казале» і 1978 року покинув професійний футбол.

Остаточно завершив ігрову кар'єру в віці 46 років у клубі «Мардзотто Вальданьо», президентом якого був його брат. В рідній команді Роберто замінив травмованого воротаря, граючи в 26 іграх і пропустивши лише 4 голи[6].

1959 року залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах, пропустив 1 гол.

1960 року захищав кольори другої збірної Італії. У складі цієї команди провів 4 матчі, пропустив 1 гол.

29 червня 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариському матчі проти збірної Мексики, замінивши в другому таймі Енріко Альбертозі[7]. Того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, але був дублером Діно Дзоффа, тому матч з мексиканцями так і залишився для Андзоліна єдиним у кар'єрі.

Розпочав тренерську кар'єру 1980 року, очоливши тренерський штаб клубу «Беначенсе», після чого став тренувати «Про Горіцію», з якої він був звільнений, коли команда була лідером Серії С з шістьма очками відриву від другого місця.

У сезоні 1982-83 тренував «Беллуно», а в подальшому протягом семи років працював з молодю «Кьямпо».

У сезоні 1996-97 років він короткий час тренував команду свого міста, «Мардзотто Вальданьо» Серії С2, але не врятував команду від вильоту в нижчий дивізіон[8]. Крім того, у Вальданьо Роберто відкрив футбольну школу.