Енріко Альбертозі

Вихованець футбольної школи клубу «Спеція».

Енріко Альбертозі у складі «Мілана». 1975 рік.

У дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду клубу «Фіорентина», в якій провів десять сезонів, взявши участь у 185 матчах чемпіонату. Відзначався надзвичайно високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч. За цей час двічі виборював титул володаря Кубка Італії, ставав володарем Кубка Кубків УЄФА.

Протягом 1968—1974 років захищав кольори команди клубу «Кальярі». За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул чемпіона Італії.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався 1974 року. Відіграв за «россонері» наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Мілана», був основним голкіпером команди. В матчах за клуб «Мілан» також не дозволяв суперникам забивати у свої ворота в середньому більше одного голу за гру. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Італії, знову ставав володарем Кубка Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Ельпідієнсе», за команду якого виступав протягом 1982—1984 років.

1961 року уперше вийшов на поле в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 34 матчі, пропустивши 27 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, чемпіонату світу 1966 року в Англії, чемпіонату Європи 1968 року в Італії, здобувши того року титул континентального чемпіона, чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, де разом з командою здобув «срібло», чемпіонату світу 1974 року у ФРН.