Тарчізіо Бурньїч

Вихованець футбольної школи клубу «Удінезе». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1958 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь лише у 8 матчах чемпіонату.

Згодом з 1960 по 1962 рік грав у складі команд клубів «Ювентус» та «Палермо». Протягом сезону, проведеного в «Ювентусі», виборов титул чемпіона Італії.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1962 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні дванадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним гравцем захисту команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще чотири титули чемпіона Італії, ставав володарем Кубка чемпіонів УЄФА (двічі), володарем Міжконтинентального кубка (також двічі).

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Наполі», за команду якого виступав протягом 1974—1977 років. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Італії.

1963 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 66 матчів, забивши 2 голи. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, чемпіонату Європи 1968 року в Італії, здобувши того року титул континентального чемпіона, чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, де разом з командою здобув «срібло», чемпіонату світу 1974 року у ФРН.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1978 року, очоливши тренерський штаб клубу «Ліворно».

В подальшому очолював команди клубів «Катандзаро», «Болонья», «Комо», «Дженоа», «Ланероссі», «Кремонезе», «Салернітана», «Фоджа», «Луккезе-Лібертас» та «Тернана».

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Пескара», команду якого Тарчізіо Бурньїч очолював як головний тренер до 2001 року.