Роберт Макфол Кемпбелл

Вихованець англійського клубу «Астон Вілла», але у першій команді Кемпбелл закріпитись не зумів, зігравши лише 10 ігор у Другому дивізіоні Англії і другу частину сезону 1974/75 провів в оренді в клубі «Галіфакс Таун» з Третього дивізіону, після чого провів два роки у клубі «Гаддерсфілд Таун» з Четвертого дивізіону.

У 1977 році Кемпбелл приєднався до «Шеффілд Юнайтед» із Другого дивізіону, де провів один сезон, після чого переїхав до канадського «Ванкувера Вайткепс». До кінця сезону 1978 року Кемпбелл забив 9 голів у 13 матчах Північноамериканської футбольної ліги, по завершенні якої повернувся до Англії, де знову став гравцем «Гаддерсфілда» з Четвертого Дивізіону.

На початку 1979 року він повернувся до «Галіфакс Тауна», також виступаючи у Четвертому дивізіоні, а влітку ж року перебрався до австралійського «Брисбен Сіті», де забив 10 голів у 20 іграх Національної футбольної ліги.

У грудні 1979 року він приєднався до «Бредфорд Сіті», де з невеликою перервою на гру за «Дербі Каунті» виступав до 1986 року і зіграв понад 300 матчів за клуб в усіх турнірах і з 143 голами став найкращим бомбардиром клубу в історії[1]. За цей час команда спочатку вийшла до Третього дивізіону у 1982 році, а потім і виграла цей турнір у сезоні 1984/85. Втім вихід до Другого дивізіону затьмарила фінальна гра сезону проти «Лінкольн Сіті», в якій зіграв і Кемпбелл. Остання гра вже не мала турнірного значення, але вболівальники масово прийшли на домашню арену «Веллі Перейд» привітати своїх футболістів з одним із найуспішніших сезонів за останні десятиліття, перевищивши допустиму місткість стадіону. Під час гри на дерев'яній трибуні сталася пожежа, яка призвела до давки та загибелі 56 глядачів[2].

Завершив ігрову кар'єру у команді «Віган Атлетік», за яку виступав протягом 1986—1988 років.

У 1975 році Кемпбелл був викликаний до молодіжної збірної Північної Ірландії на Юнацький чемпіонат Європи у Швейцарії, але був відправлений додому разом із товаришем по команді Берті Макмінном, потрапивши в автокатастрофу[3]. Ірландська футбольна асоціація згодом заборонила обом гравцям представляти країну на всіх рівнях[4].

Після кількох спроб скасувати рішення, включаючи петицію фанатів[5], заборона врешті-решт була знята в 1981 році[6] і Кемпбелл дебютував у складі національної збірної Північної Ірландії 28 квітня 1982 року в матчі Домашнього чемпіонату Великої Британії проти Шотландії (1:1)[7], а наступного місяця провів у цьому ж турнірі свій другий і останній матч а збірну проти Уельсу (0:3).

Влітку того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, але на поле не виходив.

Після завершення футбольної кар'єри в 1988 році Кемпбелл став працювати стюардом у чоловічому клубі в Гаддерсфілді, де працював до 2013 року, коли він був звільнений після того, як його та його дружину звинуватили у шахрайстві[8]. Згодом звинувачення було знято після передачі справи до суду[9].

15 листопада 2016 року Кемпбелла знайшли повішеним у своєму гаражі в Гаддерсфілді[10][11].

• Роберт Макфол Кемпбелл на сайті ФІФА (англ.)

• Роберт Макфол Кемпбелл на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Роберт Макфол Кемпбелл на сайті Eu-football.info (англ.)