Роберт Сілі

На початку 1990-х років чотири роки працював у якості стрингера для газети «The Times», роблячи репортажі з Радянського Союзу, а надалі з території колишнього СРСР. Вперше побував у Радянському Союзу на початку 1990-х років, ставши свідком перших святкувань Великодня на заході України з часу радянської окупації після Другої світової війни, а також перших акцій протесту, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою, що відбулися того ж року у Києві. Після першої серії репортажів газета запропонувала Сілі стати постійним спецкором на території СРСР з 1990 по 1994 рр. У цей період писав репортажі з більшості союзних республік та нових країн колишнього СРСР: Росії, України, Молдови, Грузії, Азербайджану, Вірменії (включаючи Нагорний Карабах), Узбекистану і Таджикистану. Тоді також відвідував Балканський півострів, зокрема Сараєво та Косово. Також писав статті для «The Spectator» і «The Sunday Times».[4]

Після цього служив у Британській армії, зокрема в Афганістані та Іраку. Отримав подяку за службу в Іраку в 2009 році. В 2016 році нагороджений військовим Орденом Британської імперії (англ. Military MBE).[4]

Був науковим співробітником програми «Мінливий характер війни» Оксфордського університету. Його наукові статті доступні онлайн.[5] Час від часу пише статті на тему Росії та України, гібридної та неконвенційної війни, а також про нові форми війни. Його статті публікувалися в блозі наукових досліджень Королівського коледжу Лондона[6], блозі відділення політики Оксфордського університету[7], блозі соціальних наук «The Washington Post»[8] та журналі Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень[9]. В одній з найсвіжіших статей Сілі запропоновано комплексне визначення сучасної російської війни.[9]

Також працював в головному офісі Консервативної партії в якості радника Френсіса Мода та Малкольма Ріфкінда.[4]

У 2017 році здобув перемогу на виборах до парламенту Великої Британії від острова Вайт, отримавши 38 190 голосів (51,3 %).[2]

Сілі мешкає в місті Чіллертон, острів Вайт. Він народився в сім'ї англійця та німкені. Освіту здобув у школах Арнольд Хаус (англ. Arnold House School) та Герроу. Кілька поколінь його родини брали участь в політичному житті острова Вайт та інших регіонів країни. Пра-пра-дядько Роберта Сілі, генерал Джек Сілі, був членом парламенту Великої Британії від острова Вайт з 1900 по 1906 та з 1923 по 1924 роки, а між строками брав участь у Першій світовій війні, зокрема вів Битву біля Морейл-Вуд на своєму бойовому коні на прізвисько Воїн (англ. Warrior).[4]

Дід Роберта Сілі, Біллі Сілі, загинув на чолі свого артилерійського полку Гусари Південного Ноттінгемшира, попри відчайдушний бій у Битві біля Газали в Північній Африці в червні 1942 року. Вранці в день знищення полку 6 червня 1942 року полк отримав наказ боротися до останньої людини та патрону для того, щоб забезпечити прикриття британським військам, які відступали.[10] Бій завершився успішно, але ціною знищення полку Гусарів Південного Ноттінгемшира та ціною смертей, поранень та взяття в полон великої кількості його бійців. Серед загиблих опинився і підполковник Вільям «Біллі» Сілі, коли в його танк влучив снаряд, за дві години до того, як позиції полка було захоплено та пролунали останні постріли. Відчайдушне протистояння було увічнено в знаменитому портреті військового художника Теренса Кунео.[11] Полк було реформовано лише два роки потому для висадки в Нормандії. До своєї загибелі підполковник Сілі був відзначений за відвагу, коли вів своїх людей на взяття кількох тисяч італійських полонених.

Мати-німкеня Роберта Сілі виросла в нацистській Німеччині. Її родина переїхала до Кракова під час війни, де її батько працював листоношою. Бабуся Сілі по материнській лінії загинула наприкінці війни. Завершення Другої світової застало родину в таборі для біженців у Дрездені. Звідти вони переїхали на територію нинішньої західної Німеччини. Згодом Хельга перебралася до Великої Британії. Вона померла у 2015 році.[4]

• Офіційний сайт (англ.)