Роза Паркс

Роза Паркс (англ. Rosa Louise McCauley Parks; 4 лютого 1913(1913-02-04)[5][7][…], Таскігі, Алабама, США[1][2][3] 24 жовтня 2005(2005-10-24)[4][5][…], Детройт, Мічиган, США[1]) — американська громадська діячка, з чиїм ім'ям пов'язаний початок масової боротьби чорношкірих за рівні права в Америці.

Роза Паркс
англ. Rosa Parks
англ. Rosa Louise McCauley Parks
Ім'я при народженні англ. Rosa Louise McCauley
Народилася 4 лютого 1913(1913-02-04) (108 років)
Таскігі, Алабама, США[1][2][3]
Померла 24 жовтня 2005(2005-10-24)[4][5][…] (92 роки)
Детройт, Мічиган, США[1]
Поховання Woodlawn Cemeteryd[6]
Громадянство США
Національність Афроамериканка
Місце проживання Детройт
Діяльність автобіографістка, правозахисниця, активістка за громадянські права, громадська діячка
Відома завдяки борчиня за громадянські права
Alma mater Алабамський державний університетd
Знання мов англійська[5]
Членство Альфа Каппа Альфаd
Конфесія Об'єднана методистська церква
У шлюбі з Raymond Parksd
Автограф
Нагороди
Президентська медаль Свободи
IMDb ID 0663005

Біографія

Народилася 4 лютого 1913 р. в місті Таскігі, штат Алабама, в методистській сім'ї. Виховувалася на фермі, працювала швачкою. У 1932 одружилася з Реймондом Парксом, активним правозахисником. З 1943 року співпрацювала з відділенням Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення в місті Монтгомері.

Інцидент в автобусі

1 грудня 1955 року Роза Паркс відмовилася поступитися місцем білому чоловікові в муніципальному автобусі в місті Монтґомері (штат Алабама). За це її заарештувала поліція. Арешт Рози Паркс призвів до 381-денного бойкотування громадського транспорту чорношкірими американцями, організованого баптистським проповідником Мартіном Лютером Кінгом, тоді ще невідомим борцем за права чорних, на знак протесту проти прояву расизму.

У результаті тривалого судового розгляду 13 листопада 1956 року Верховний суд США скасував закон про сегрегацію в міському транспорті, і за 381 день Роза Паркс була серед перших чорношкірих, хто проїхались міським автобусом. Це була перша перемога Мартіна Лютера Кінга і його руху за ненасильницьке відстоювання громадянських прав. Започаткований ним рух домігся прийняття в 1964 році Акту про громадянські права, який забороняв расову дискримінацію.

Громадська діяльність

Після цих подій Роза Паркс ще десять років продовжувала займатися шитвом, допоки 1965 року чорношкірий конгресмен Джон Коньєрс не запросив її для роботи в приймальню свого офісу.

Після смерті чоловіка та на його честь 1977 року місіс Паркс заснувала Інститут саморозвитку, в якому молодь вивчає історію боротьби за громадянські права. 1992 року опублікувала автобіографічну книгу «Роза Паркс: Моя історія». Ще за життя Паркс була визнана гідною багатьох нагород, включаючи, зокрема, шведську Премію миру її власного імені (Rosa Parks Peace Prize), а після смерті у віці 92-х років стала першою жінкою, церемонія прощання з якою пройшла в ротонді Капітолія, — честь, якої дотепер удостоювалися лише президенти, конгресмени та воєначальники.[8]

Спадщина

Роза Паркс померла 24 жовтня 2005 року, але залишається вкрай значущою фігурою темношкірого населення США. Більш того, «Роза Паркс» стало власним ім'ям, синонімом стійкої кольорової жінки, що бореться за свої права. Тому багатьох представників меншин, які борються проти білого расизму, стали називати в ЗМІ Розою Паркс.

Факти

  • Згідно з переказом, в 1862 році в ході Громадянської війни президент Авраам Лінкольн, зустрівшись з авторкою книги «Хатина дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу, сказав: «Так от та маленька жінка, через яку почалася ця велика війна». У 1999 році подібну фразу на адресу Рози Паркс вимовив президент Білл Клінтон, вручаючи їй вищу цивільну нагороду країни — Президентську медаль свободи.[9]
  • Компанія Apple використала образ Рози Паркс у одній із своїх рекламних кампаній[10]

Виноски

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.