Роздобудько Ірен Віталіївна

Народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету.

Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналісткою та дикторкою радіогазети.

З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректоркою журналу «Сучасність», оглядачкою на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачкою в газеті «Всеукраїнські відомості», заступницею головного редактора в журналі «Наталі», головною редакторкою у журналі «Караван історій. Україна» та журналісткою у журналі «Академія».

Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстеркою в цирку, снігуронькою^{[уточнити]} у фірмі «Свято», завідувачкою відеосалону у кінотеатрі.[2]

Вишиває бісером, грає на гітарі. Має доньку Яну.

Авторка ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій російською мовою: «Штрих на черной клейонке» (Молодь, 1990), «Ангелы на проводах» (Світовид, 1994)

В одному з інтерв'ю зізналася, що колись зовсім не володіла українською мовою.[3] Коли ж вона вивчила українську мову та почала писати романи — стала однією з найуспішніших та найтитулованіших авторок України.

Авторка таких романів:[4][5]

Ірен Роздобудько на Книжковому Арсеналі 2021

Дорослі романи

• «Пастка для жар-птиці» (Махаон-Україна, 2000) — детектив. До видання книги у 2000 році також увійшов роман «Правила гри» Алли Сєрової. [6]
• «Ескорт у смерть» (Кальварія, 2002; Фоліо, 2007) — психологічний трилер;
• «Ранковий прибиральник» (Піраміда, 2004) — роман;
• «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (Нора-друк, 2005) — роман;
• «Ґудзик» (Фоліо, 2005, Нора-друк, 2011, 2015) — психологічна драма[7]
• «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя» (Фоліо, 2006) — роман-алюзія; Перевидана у 2012 році «Дванадцять» (Нора-друк, 2012);
• «Зів'ялі квіти викидають» (Нора-друк, 2006) — роман;
• «Останній діамант міледі» (Фоліо, 2006) — авантюрний детектив;
• «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2007, 2009) — роман;
• «Коли оживають ляльки» (Грані-Т, 2007, серія «Сучасна дитяча проза»)[8]
• «Оленіум» (Фоліо, 2007) — комедія абсурду; суттєво доповнена та розширена, вийшла у 2014 році під назвою «Оленіада» (Фоліо, 2014);[9]
• «Переформулювання» (Нора-друк, 2007);
• «Дві хвилини правди» (Нора-друк, 2008);
• «Все, що я хотіла сьогодні...» (Фоліо, 2008);
• «Гра в пацьорки» (Нора-друк, 2009);
• «Перейти темряву» (Фоліо, 2010);
• «Пригоди на невідомому острові» (Теза, 2010);
• «Мандрівки без сенсу і моралі» (Нора-друк, 2011);
• «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» (Нора-друк, 2011);
• «Пригоди на острові Клаварен» (Грані-Т, 2011);
• «Якби» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
• «Арсен» (Грані-Т, 2012; Фоліо 2017);
• «Лікарняна повість» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
• «Зроби це ніжно» (Нора-друк, 2013);
• «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» (Клуб сімейного дозвілля, 2013);
• «Одного разу…» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
• «Подвійна гра в чотири руки» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
• «Ґудзик-2. Десять років по тому» (Нора-друк, 2015);
• «Тут і тепер»» (Нора-друк, 2016) [10]
• Колективна збірка оповідань та новел "Придивитись до життя" із серії "П'ять зірок" (редакція Міли Іванцової, 2017);
• «Прилетіла ластівочка» (Нора-друк, 2018).
• «Метелик не кричить» (Нора-друк, 2020).
• «Фаріде. Роман-апокриф» (Нора-друк, 2021).

Нехудожня література

• «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» (Грані-Т, 2007, серія «Життя видатних дітей»)[11]
• «Кіно на папері» Збірка. (Нора-друк, 2016).

Переклади англійською

• «The Lost Button». (Glagoslav Publications Ltd. 2012; translated from the Ukrainian: ?)

Переклади російською

• «Увядшие цветы выбрасывают» (Фоліо, 2007; пер. з укр: ?);
• «Утренний уборщик. Шестая дверь» (Фоліо, 2007; пер. з укр: ?);
• «Пуговица» (Фоліо, 2008; пер. з укр: ?);
• «Две минуты правды» (Фоліо, 2009; пер. з укр: ?);
• «Мелкий бисер»[12] (Фоліо, 2009; пер. з укр: ?);
• «Двенадцать, или Воспитание женщины в условиях, не пригодных для жизни» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
• «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
• «Последний бриллиант миледи» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
• «Лицей послушных жен» (КСД, 2013; пер. з укр: Ольга Синюгіна);
• «Сделай это нежно» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Я знаю, что ты знаешь, что я знаю...» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Смертельный эскорт» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Двенадцать. Увядшие цветы выбрасывают» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Амулет Паскаля. Последний бриллиант миледи» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Одолеть темноту» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Пуговица. Утренний уборщик. Шестая дверь» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Ловушка для жар-птицы» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
• «Пуговицы» (Пуговица; Пуговица. 10 лет спустя) (КСД, 2016 пер. з укр: ?);

• Лавреатка (2000, 2001) та переможниця (2005) літературних конкурсів «Коронація слова»;^{[джерело?]} Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…» (разом із Олесем Саніним);^{[джерело?]}, переможниця "Ґранд-Коронація" за роман "Фаріде" (2021) [13]
• Відзнака «Золотий письменник України» (2012);[14]
• Фіналістка Шевченківської премії у номінації «Література» (2019).[15]

• Неофіційний сайт прихильників Ірен Роздобудько
• Ірен Роздобудько на сайті видавництва «Нора друк»
• Ірен Роздобудько на сайті видавництва «КСД»
• Ірен Роздобудько на сайті видавництва «Віват»