Розкопане

Засноване у XIX ст. Поблизу розкопали стародавній курган, звідки й назва села.

Поблизу села виявлено поселення скіфських та давньоруських часів.

С. Роскопана належало до Дзюньківської волості Бердичівского повіту Київської губернії. Дворів було 326, населення — 1757 чол., чоловіків  — 864 и жінок — 893. Основний рід занять мешканців  — хліборобство; торгівля свинячим салом. Въ годъ и перевозкою тяжестей съ желѣзнодорожной станціи въ соседніе сахарные заводы; послднимъ промысломъ зарабатываютъ до 6000 руб. въ годъ. Разстояніе отъ уѣзднаго города до села — 82 версты, отъ ближайшихъ: желѣзнодорожной станціи — 4 версты, почтово-телеграфной — 12 верстъ, почтовой (земской) — 10 верствъ. Желѣзнодорожная станція носитъ названіе — Погребище. Почтово-телеграфная станція находится въ Босомь Брод, почтовая-земская — въ м. Погребищахъ. Въ селѣ числиться земли — 2836 десятинъ, изъ нихъ принадлежитъ: помещикамъ — 1462 десят., церквамъ — 76 десят., крестьянамъ — 1087 десят. и чиншевикамъ — 211 десят. Село принадлежитъ графинѣ Екатеринѣ Леонидовнѣ Игнатьевой и находится у аоренді у дворянина Октавіана Антоновича Шестаковського; господарство вів управляючий Антон Карлович Павловський; система хозяйства як у орендатора, так і у кремтьянъ — трипільна.

У селі була одна православна церква, одна часівня, одна церковна школа, 9 вітряків, 3 кузні, три кінних сіножатки, одна просорізка, одна казена винна лавка и дві бакалейних.

Суспільний запасний продовольчий капітал досяг на 1 січня 1900 року 4590 руб. 79 коп. Поспільство мало оброчныя статьи: а) отъ сдачи въ аренду общественнаго дома подъ казенную винную лавку — 120 руб. и б) од здачі у оренду загальної землі — 120 руб., усього 240 руб. у рік.

Пожарна часть состотъ изъ : 4 бочок і 4 багрів, утримуваних селянами і 4 бочок і 2 драбин принадлежащихь экономіи.

За переписом 1897 р. мешкало православных 348, римо-католиків — 248. Чоловіків — 835, женщин — 811, усього 1646.

НАКАЗНОЕ — село при річці Коянці (Козі), у 5-ти верстах од Дзюнькова. Мешканців 700.

Церква Різдва Богородиці, дерев'яна на кам'яній основі, збудована 1771 року; по штатамъ состоитъ въ 7-мъ классѣ, землн имѣетъ 35 десятннъ.

лежитъ выше по томуже ручью, непосредственно за селомъ Наказнымъ, такъ что отдѣляется отъ него только улицею. Православних 916, римо-католиків 176.

Церква св. Миколая, дерев'ян, имѣющая 100 лѣтъ, но неизвѣстно, въ какомъ году построепа. У 1847 році вона відремонтована, а під колокільню підведено кам'яний фундамент і погріб. По штатамъ причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 69 десятинъ, по запаси графа Адама Ржевуського, у 1785 році у м. Погребищі данной.

Під час Другої світової війни село було окуповане фашистами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[2]

На початку 1970-х років у селі був розміщений відділок радгоспу «Україна», що входив до Погребищенського цукрокомбінату. За ним було закріплено 2358 га землі, в тому числі 1596 га орної. Підприємство вирощувало насіння цукрових буряків. В селі були початкова та середня школи, клуб, бібліотека, пологовий будинок, фельдшерський пункт.[1]

Є початкова та середня школи, клуб, бібліотека; фельдшерський пункт.

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 847 особи,[3] із них 98,70 % зазначили рідною мову українську, 1,07 % — російську, 0,12 % — білоруську, 0,12 % — молдовську.[4]

• Розко́пане // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.530-531
• Список населенных мест Киевской губернии. 1900 год. 210 ст. Издатель: Киевский Губернский Статистический комитет ISBN-10(13): 1900_16000203
• Похилевич Л. — Сказания о населенных местностях Киевской губернии, Киев. 1864 г.