Розписана посудина з Шахтахти

1936 року в Нахічеванську АРСР було споряджено експедицію Азербайджанської філії Академії наук СРСР[3]. Третім місцем робіт експедиції були околиці селища Шахтахти в Норашенському районі[4].

На території могильного поля, розташованого на північний-схід від фортеці Гявуркала, археологи натрапили на одне поховання, вкрите двома рядами плит (розмірами 1,2⨯1⨯0,3-0,4 м), а тому не порушене. Поховання було уміщено в кам'яний круг діаметром 7,7 м. У західній частині поховання перебував інвентар, що складався з 30 глиняних посудин, які покривали скелет коня, що лежить на лівому боці. З 30 посудин тільки одна була пофарбована й оздоблена малюнками[5].

Деталі посудини з Шахтахти[6]

Посудину кулястої форми виготовлена з червоної глини[5] доброго випалу[7]. Має низьку горловину, відігнуті назад ві́нця і плоске дно. Ручок немає[7]. За словами археолога Алескера Алекперова, її висота 48 см, ширина — також 48 см[5]. Археолог Осман Абібуллаєв наводить точніші дані щодо розмірів посудини: висота посудини становить 49,8 см, діаметр дна — 15 см, корпусу — 55,6 см, а ві́нець — 19,2 см[7]. Вся поверхня посудини пофарбована в червоний колір. Шийка і нижня частина трохи темніші від світло-червоної середньої частини, покритої трьома декоративними поясами чітко промальованих малюнків та орнаменту[5][2].

Перший пояс має ширину 7,5 см і покритий темно-червоними і чорними зображеннями гусей і лебедів[5], розташованих у строгому ритмі[2]. Ширина другого поясу — 16 см. Тут зображені різні сцени циклу «боротьби звірів». На цих малюнках хижі звірі і птахи нападають на диких кіз, осла, вола і зубра. Між звірами зображені водоплавні птахи[5]. За словами мистецтвознавця Володимира Шлєєва, схематизовані сцени полювання вовків (або собак) і хижих птахів на диких кіз, осла і бика на цьому поясі розміщені строго ритмічно[8]. Третій пояс містить простий орнамент[5], що складається зі схрещених смужок, які утворюють ромби[7]. Його ширина — 3,5 см[5].

Форма, забарвлення і розташування малюнка посудини точно повторює посудини, знайдені в похованнях Кизил-Ванка. Її ж розміри і малюнком відрізняються від кизил-ванкських. Алекперов вважав, що малюнки на глечику зображували місцеву фауну[5].

Згідно з мистецтвознавцями Леонідом Бретаницьким і Борисом Веймарном, ця посудина відноситься до середини II тисячоліття до н. е.[9] Мистецтвознавець Володимир Шлєєв відносить посудину до кінця II тисячоліття до н. е.[8] Археолог і сходознавець Борис Піотровський датує могильник, де знайдено посудину, кінцем II тисячоліття до н. е.[10] Археолог Осман Абібуллаєв відносить поліхромно-розписані посудини з Шахтахтинського поховання до XIII—XII ст. до н. е.[11] Мистецтвознавець Насир Рзаєв датує посудину XVIII—XVII ст. до н. е.[12]

• Гявуркала (Шахтахти)