Шарурський район

Шарурський район накрайніша північно-східній частині Азербайджану, яка межує:

• на півдні — з Ісламською Республікою Іран (по річці Араз);
• на заході  — з Садаракським районом.
• на півночі  — з Вірменією (по гірських хребтах);
• на сході з Кенгерлінським районом.

Статус району було отримано 8 серпня 1930 року. Тоді він називався Норашенський з центром в селі Баш-Норашен[1].

У 1964 році Норашен (вірм. Նորաշեն — Нове поселення) був перейменований в Іллічівськ, а район, відповідно, Іллічівський.

В часи вже незалежного Азербайджану, 28 лютого 1991 кавказький Іллічівськ був перейменований в Шарур, а район в Шарурський.

Археологічні розкопки, проведені поблизу сіл Вермязіяр, Арбатан та інших підтвердили припущення про існування тут стародавніх поселень бронзової доби, тому й історія цих земель давня і багата різними історичними подіями.

Через постійне військове напруження між Азербайджаном і Вірменією — на території району постійно перебувають військові частини Збройних сил Азербайджану.

Шарурський район лежить біля підніжжя гір Малого Кавказу та в низовині довкола річок Араз та Арпачай, тому рельєф району, наполовину вважається низинним.

З заходу і півночі район підпирають гірські хребти Уджубіз, Агдакан, Велідаг и Текгар. З заходу дві гори: Дахна (Dähnä Dağı) 1154 метри над рівнем моря і Валідаг (Välidağ) 1242 метри над рівнем моря. А з північного заходу Тезкгар (Gora Tezhgar) 1438 метрів, Багарсук (Gora Bagarsuk) 1958 метрів, Шал-Даг (Gora Shal-Dag) 2391 метр. З півночі і північного сходу займає Даралаязська гірська система з вершинами: Долонал (Gora Dolonal) 1726 метрів, Мйункх-Бала-Огли (Gora Myunkh-Bala-Ogly) 1560 метрів, Ардидж Даги (Ardıc Dağı) 2034 метрів, Гнісхік (Gora Gnishik Lerrnagagat) 2371 метр, Кецхалтапа (Gora Kechaltapa) 2744 метрів, а найвища точка в районі — гора Гялінкая (Gora Gyalinkaya) 2775 метрів.

Дві головні водойми району — річки Аракс та Арпа, водами яких живляться більшість земель району. В районі протікає ще кілька малих річок, які підживлюються талими та дощовими водами струмків, що витікають із гір. В районі знаходиться Арпачайське водосховище[2].

Клімат в Шарурському районі сухий, континентальний, з ознаками напівпустельного. Літо буває сухе й спекотне, а зима холодна й суха. Середня температура січня від +3 С до +6 С, липня — від +20 С до +26 С. За рік випадає 200—400 мм опадів (дощі, а у високогір'ї — сніг)[3].

Район має багату флору і фауну. Рослинність, в основному, представлена напівпустельними видами. В Шарурському районі можна зустріти: гірського козла, муфлона, вовка, лисицю, зайця, кабана та численні види польових гризунів, а птахів — куріпки, фазан та інші перелітні птахи.

Все населення району — азербайджанці. Після конфлікту вірменами, сюди переселилися біженці-азербайджанці з сусідньої країни. Значна частина мешканців району подалася (хто на постійно, а хто по-сезонно) на заробітки до Туреччини чи до Баку. Адмінстративний центр району місто Шарур, в якому знаходяться всі адміністративні установи району.

За даними 2007 року в районі проживало 97 900 мешканців, в 65 населених пунктах[4]:

Основу економіки району становить сільське господарство, а саме: рослинництво, скотарство, виноградарство та виноробство[5].

В районі працює: 60 загальноосвітніх шкіл, 1 професійний ліцей, 6 позашкільних та 2 дошкільних виховних закладів, 60 бібліотек, 67 клубних закладів, 1 музей, Арпачайський історико-культурний заповідник, 6 дитячих музичних училищ, кінотеатр «Бахар», центральна лікарня та 8 дільничних лікарень, 20 лікарських амбулаторій, 9 фельдшерсько-акушерських пунктів, 27 фельдшерських пунктів, гігієно-епідеміологічний центр та інші організації[6].

Через район проходить автомагістраль M-7 Highway яка з'єднує Азербайджан, Іран із Туреччиною. А також територією району прокладена залізнична колія, яка сполучала Нахічевань із Єреваном (після війни — вона не діюча, і зрідка використовується для військових потреб)..

На території району є чимало археологічних пам'яток. У 1987—1990 роках в печері Ґазма були знайдені артефакти, які відносяться до епохи Мустьє: кам'яні і обсидіанові знаряддя праці первісної людини.

Стародавні поселення епохи бронзи розташовувалися по берегах річок Араз і Арпачай. Тут, в селищі Шахтахти, виявлені зразки розписного посуду, зроблені з великою майстерністю.

Розкопки-дослідження, поблизу сіл Вермязіяр, Арбатан, Гарагасанлі, Бабека, Косаджан підтвердили існування тут стародавніх поселень: Кюлюкляр, Кехня Арбатан, Кехнякянд, Кюлтяпя, Кюлюк. Тут були знайдені предмети домашнього начиння, фрагменти глиняного та емальованого посуду з різьбленими візерунками і розписом: горщики, вази, глечики та інші предмети[7].

З архітектурних пам'яток збереглися середньовічний міст на річці Арпачай, мавзолей Гарабаглар (XII—XIII століть), Гоша-мінарет (XIV в), мавзолей Гуті-хатун, середньовічні мечеті, святилища, караван-сарай.

• Бабаєв Абульфаз Ісмаїл-огли
• Ісмайлов Таги Махмуд-огли
• Еждер Ісмаїлов — азербайджанський вчений, громадський діяч

• На сайті Azerbaijan
• Інформація про Нахічеванську автономну республіку
• Інформація про Бабецький район
• Фільм-візитівка про Шарурський район