Рокпелніс Фріціс Янович

Народився в селянській родині, батько працював лісником. З дитячих років Фріціс Рокпелніс пас худобу, наймитував, був лісорубом та чорноробом. Закінчив Лієпайську основну школу.

У 1928 році переїхав до Риги, де почав працювати продавцем книжкового магазину Спілки вчителів. Потім завідував музеєм Яніса Райніса при Спілці вчителів у Ризі. Відвідував лекції в Народному університеті в Ризі.

Друкувався із 1929 року, співпрацював із підпільною прорадянською пресою в Латвії. Писав віршовані фейлетони в робітничому журналі «Сигнал» та нелегальному журналі «Фронт».

У 1931—1933 роках — студент Латвійського університету.

У 1934 році призваний до латвійської армії та призначений до трудового табору. Потім працював рахівником статистичного управління.

У 1940—1941 роках — редактор сценарного відділу Ризької кіностудії, член редакційної колегії газети «Праця».

У липні 1941 року евакуювався до міста Кірова (РРФСР). Учасник німецько-радянської війни, з 1941 року служив у 121-му латиському гвардійському стрілецькому полку РСЧА, брав участь у боях під Москвою та Старою Руссою, дописував до дивізійних військових газет.

З 1943 року — відповідальний секретар Спілки радянських письменників Латвії у Москві. Разом з Ю. Ванагом написав гімн Латвійської РСР.

З грудня 1944 року — начальник Управління у справах мистецтв при РНК Латвійської РСР.

Член ВКП(б) з 1947 року.

Був директором музею Яніса Райніса.

У 1962—1965 роках — секретар правління Спілки кінематографістів Латвії.

Помер 15 вересня 1969 року в місті Юрмалі.

• три ордени Трудового Червоного Прапора (3.10.1956,)
• два ордени «Знак Пошани»
• Сталінська премія ІІ ст. (1950) — за фільм «Райніс» (1949)
• Державна премія Латвійської РСР (1960) — за віршовану збірку «Житній хліб» (1959)
• заслужений діяч мистецтв Латвійської РСР (1959)
• медалі

• Рокпелнис Фрицис Янович (рос.)