Романізація (культурна)

Романіза́ція (англ. Romanization; від лат. Romanus, «римський»), або Латиніза́ція (англ. Latinization) — процес культурної асиміляції Стародавнім Римом підлеглих народів (італіків, кельтів, іберів, германців, даків, греків, берберів, фінікійців, юдеїв тощо). Тривала від VI ст. до н.е. до V ст. н.е., від часів постання Римської Республіки до падіння Римської імперії. Відбувалася у провінціях. Особливо інтенсивно проходила в Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Галлія, Сицилія, Сардинія, Корсика, Балеарські острови). Супроводжувалася запровадження на підлеглих територіях римських колоній та римського права, а з ним — римської культури: латини, звичаїв, побуту, техніки, мистецтва, архітектури тощо. З III століття важливим чинником романізації стало надання римського громадянства вільному населенню імперії, а з ІV ст. — поширення християнства. В результаті романізації утворилася європейська універсальна культурна спільність, в межах якої постали держави романських та романізованих германських народів. У пізньоримській та італійській історіографії процес романізації сприймався як цивілізаційна місія Риму серед варварів.

Розширення Риму:

Історія

Процес романізації йшов дуже швидко у Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Прованс-Окситанія). У північніших і периферійних регіонах він був утруднений через віддаленість, слабкий приплив колоністів з Італії і війни з сусідніми та/або автохтонними народами (кельти, германці, іллірійці). Приміром, у ряді місць романська мова і культура зникла під натиском інших народів (Паннонія, Іллірія, прирейнська Німеччина, країни Магрибу). Так, романській мові та культурі в античній Британії не вдалося закріпитися через германську навалу, хоча на півдні і південному сході Британії, де населення вже було знайоме з римськими товарами і способом життя, романізація була помітна, але так і не торкнулася широких прошарків населення. Тут було досить багато центрів міського типу, з'явилися римські вілли. В інших же регіонах, особливо на півночі і сході зберігалися кельтські звичаї і традиційна соціальна структура.

У III в. Британія переживала період відносного благополуччя, а IV століття часто іменується як «золота доба Римської Британії». Однак, незабаром вона стала об'єктом нової навали — з боку германських племен англів і саксів. Римська культура на півдні зникла, а на сході та півночі знову відродилися кельтські традиції, хоча класична латинь продовжувала вживатися у вузькому колі богословів і літописців [1].

Примітки
  1. http://virlib.eunnet.net/books/ironage/part1/rom_britan.html Романізація Британії

Джерела
  • Botermann, Helga. Wie aus Galliern Römer wurden. Leben im Römischen Reich. Stuttgart 2005, ISBN 3-608-94048-0.
  • Krauße, Dirk. Das Phänomen Romanisierung. Antiker Vorläufer der Globalisierung? // Imperium Romanum. Roms Provinzen an Neckar, Rhein und Donau. Archäologisches Landesmuseum Baden-Württemberg, Esslingen 2005, ISBN 3-8062-1945-1 S.  56-62.
  • Romanisierung und Imperium. Neue Forschungsansätze aus Ost und West zu Ausübung, Transformation und Akzeptanz von Herrschaft im Römischen Reich. Konstanz 2013, ISBN 978-3-86628-467-8.
  • Schucany, Cathy. Aquae Helveticae. Zum Romanisierungsprozess am Beispiel des römischen Baden. Basel, 1996, ISBN 3-908006-19-8.
  • Woolf, Greg. Becoming Roman. The Origins of Provincial Civilization in Gaul. Cambridge: Cambridge University Press, 1998 (Reprint 2003), ISBN 0-521-41445-8.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Романізація (культурна)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.