Роман Святославич
Рома́н Святосла́вич (дав.-рус. Романъ Ст҃ославичь; ? — 2 серпня 1079) — руський князь із династії Рюриковичів. Тмутороканський князь (1070—1079)[1]. Син великого київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого[1]. Небіж великого князя Всеволода Ярославича[1]. Вбитий половцями. У «Слові о полку Ігоревім» називається «красним (красивим)»[2][1]. Хрещене ім'я — Борис[1]; також — Рома́н-Бори́с Святосла́вич.
| Роман Святославич | |
|---|---|
| Народився | 1052 |
| Помер | 2 жовтня 1079 |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | давньоруська |
| Титул | Князь |
| Рід | Рюриковичі |
| Батько | Святослав Ярославич |
Біографія
Надав притулок князям-ізгоям — братові Олегу Святославичу та Борису В'ячеславичу. Разом з ними у серпні 1078 року здобув Чернігів, але у битві на Нежатій Ниві 3 жовтня 1078 року зазнав поразки.
1079 року Роман Святославич уклав союз із половцями і організував новий похід проти свого дядька, великого князя київського Всеволода Ярославича. Коли Роман взяв у облогу Воїнь, Всеволод став коло Переяслава і уклав сепаратний мир із половцями. Вони зняли облогу й по дорозі назад убили Романа.
| Іпатський літопис[3] | Переклад[4] | |
|---|---|---|
|
В лѣт̑ . ҂s҃ . ф҃ . п҃з . [6587 (1079)] Приде Романъ с Половцѣ к Воиню . Всеволод̑ же став у Переӕславлѧ . и створи миръ с Половцѣ . и възратис̑ Романъ въспѧт̑ . ї бывшу ему оубиша и Половцѣ . мц҃а . авгус̑ . в҃ . дн҃ь . ї сут̑ кости его и до сег̑ лѣта тамо лежаче . сн҃а Ст҃ославлѧ . ї внука Ӕрославлѧ . |
У рік 6587 [1079]. Прийшов Роман [Святославич] із половцями до [города] Воїня. Всеволод же, ставши коло Переяславля, вчинив мир із половцями. І вернувся Роман назад, і коли був він […], убили його половці, Романа, місяця серпня у другий день. І єсть кості його, і донині вони там лежать, сина Святослава і внука Ярослава. |
Родина
- Батько: Святослав Ярославич[1]
- Матір: Килікія (Цецилія) NN
- Брати[1]:
- Сестра: Вишеслава Святославна[1]
Примітки
- Войтович, 2000. 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі.
- Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку Игоре†та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.
- Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 195—196. — л.76.
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 125.
Джерела
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. ISBN 5-308-00052-2
- Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку Игоре†та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.
- 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі // Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — ISBN 966-02-1683-1
- Роман Святославич. Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982.
Посилання
- Роман Святославич // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1628. — 1000 екз.