Російський іредентизм

Приблизно з 16 століття до 20 століття в Російська імперія наслідувала експансіоністську політику.[n 1] Частково вона була виправдана іредентистськими ідеалами, завоювання частини Османської імперії в Закавказзі, виселення вірменських християн під захистом царя може представляти один приклад.[1]

Після розпаду СРСР в 1991 вважалося, що Російська Федерація відмовилася від планів територіальної експансії або народного націоналізму незважаючи на те, що 25 мільйонів росіян живуть у сусідніх країнах за межами Росії.[2] Стівен М. Саїдеман та Р. Вільям Айрес вважають, що Росія дотримувалася неіредентентської політики в 90-х роках.[3] Але стабільна політика іредентизму не набула популярності в електорату, і державні діячі, які підтримували такі ідеї, не були справедливими для них.[4] Російські націоналісти, як правило, зосереджені на внутрішніх загрозах, а не на інтересах росіян за межами Федерації.[5]

Були пропозиції, що анексія Криму в 2014 році доводить російський іредентизм навіть сьогодні.[6][7][8][9]

Анексія Криму призвела до нової хвилі російського націоналізму, створений з великої частини російських ультраправих рухів, що прагнуть захопити ще більше земель від України, у тому числі невизнану Новоросію.[10] Володимир Сокор запропонував, що слова Володимира Путіна на промові після анексії Криму були "де-факто" «маніфестом великого Російського іредентизму».[11] Проте після того, як на початку 2014 р. були введені міжнародні санкції проти Росії, протягом року проект «Новоросія» був призупинений 1 січня 2015 р. Керівництво засновників оголосило, що проект було призупинено, а 20 травня установчі члени оголосили про замороження політичного проекту.[12][13]

Деякі російські націоналісти прагнуть анексувати частини пострадянських країн, Прибалтики, України та ін.,[14] у той час як деякі побоюються можливої ескалації через російські іредентистські настрої в Північному Казахстані теж.[15]