Руденко Валентина Степанівна

Валенти́на Степа́нівна Руде́нко (нар. 7 грудня 1958(19581207) р., Прилуки, Чернігівська область) — український державний та політичний діяч, держслужбовець 1-го рангу[1], Заслужений діяч мистецтв України, радник Президента України Віктора Ющенка, директор програм Інституту «Стратегічні ініціативи», медіаексперт, викладач дипломатичної академії при МЗС України.

Руденко Валентина Степанівна
Народилася 7 грудня 1958(1958-12-07) (63 роки)
Прилуки, Чернігівська область
Громадянство  Україна
Національність українка
Діяльність театрознавиця, продюсерка, сценаристка, режисерка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Партія Політична партія «Наша Україна»
Нагороди

Біографія

Валентина Руденко народилася в м. Прилуки, Чернігівської обл.

1974 року стала переможцем Всесоюзного конкурсу шкільних творів «Моя Батьківщина» і мала публікацію в газеті «Комсомольська правда».

Освіта

У 1975 р. закінчила українську середню школу № 7 м. Прилуки, з відзнакою.

У 1979 році вступила до Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю театрознавець, продюсер, і закінчила навчання в 1985 році.

1985—1987 — здобувач Інституту мистецтвознавства ім. М. Рильського, Академії наук УРСР.

У 1991 р. закінчила Вищі курси сценаристів і кінорежисерів Держкіно СРСР у Москві. Навчалася в творчій майстерні Л. Гуревича, Е. Дубровського, Е. Рязанова та М. Михалкова.

Творчість

У 1989 році створила авторський фільм «Без мене» («Київнаукфільм»), де була сценаристом і режисером. Фільм отримав нагороди Всесоюзного і міжнародних кінофестивалів. Це стало першим міжнародним визнанням Валентини Руденко як кінематографіста.

У 1992 році отримала запрошення від німецької компанії ZDF для виробництва повнометражного авторського кінофільму «Гагарін, я Вас любила», де виступила сценаристом та режисером. Це був перший в історії України міжнародний творчий контракт, підписаний кінематографістами Незалежної України. Фільм отримав визнання як на Батьківщині, так і закордоном, зокрема, Гран-прі на МКФ в Крітеї (Франція, 1994 р.), Приз кінокритики МКФ в Ляйпцигу (ФРН, 1993 р.), Гран-прі МКФ авторського кіно в Мінську (Білорусь, 1995 р.).

У 1994 році створила авторський фільм «Мулен Руж» (виробництво «Інтерньюз Україна»), де була сценаристом та режисером. Отримала Приз за режисуру на МКФ у Кракові (Польща, 1995 р.), Нагорода екуменічного журі на МКФ в Локарно (Швейцарія, 1995 р.)

Трудова діяльність

1975—1987 — працювала на посадах спеціаліста з обробки кіноплівки навчальної кіностудії, адміністратором кінознімальної групи, директором кінофільму.

1991—2000 — викладач кафедри кінорежисури Київського національного університету театрального мистецтва ім. І. Карпенко-Карого.

У 1995 році Валентина Руденко разом з Олександром Роднянським займалася створенням першого українського загальнонаціонального каналу 1+1. Включно до 2005 року була одним із авторів бренду і ідейного наповнення телеканалу «1+1», незмінним керівником і автором PR-супроводу телеканалу та його команди зірок.

У період створення та розвитку «1+1» брала безпосередню участь у розробці контенту телеканалу, авторських проектів та була автором та ведучою програми «Глухоманія» (1996—2000 рр.) та програми «Своє кіно» (2000—2002 рр.).

З 2002 по 2005 рік разом з Олександром Роднянським бере участь у створенні першого розважального телеканалу «СТС» (Росія). У 2004 році Валентина Руденко — PR-директор холдингу «СТС — Медіа Inc.»

2005—2007 — радник Президента України[2][3]. Керівник Головної комунікаційної служби Секретаріату Президента України[4][5].

2009—2010 — Заступник Голови Секретаріату Президента України[6][7]. Була одним із ключових менеджерів команди Президента Віктора Ющенка.

З 2010 р. — по т.ч. — радник Президента України, строк повноважень якого завершився, В. А. Ющенка.

Громадська діяльність

З 2009 по 2011 рр. — член Наглядової ради ДП "Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал», з 2009 року по теперішній час — член опікунських рад кількох музеїв та національних парків

2010—2011 рр. — арт-директор міжнародного кінофестивалю «Молодість» (40-й та 41-й кінофестиваль).

З березня 2014 по теперішній час — бере участь у благодійних проектах допомоги Збройним силам України.

Нагороди

У 1999 році Валентина Руденко стала лауреатом фестивалю «Золота Фортуна» та отримала нагороду за найкращу програму («Глухоманія»).

У 2007 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв України[8].

У 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роках — Валентина Руденко ставала переможницею рейтингу «100 найвпливовіших жінок України» за версією журналу «Фокус».

Цікаві факти

Група «Ундервуд» стала відомою дякуючи композиції «Гагарин, я Вас любила — О», присвяченій першій людині у світі, котра здійснила космічний політ. Лідер групи Максим Кучеренко написав її під враженням від авторського фільму режисера та сценариста Валентини Руденко[9].

Примітки
  1. Указ Президента України від 26 червня 2009 року № 464/2009 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  2. Указ Президента України від 30 грудня 2005 року № 1882/2005 «Про призначення В. Руденко Радником Президента України»
  3. Указ Президента України від 26 січня 2006 року № 66/2006 «Про звільнення В. Руденко з посади Радника Президента України»
  4. Указ Президента України від 26 січня 2006 року № 67/2006 «Про призначення В. Руденко Радником Президента України - Керівником Головної комунікаційної служби Секретаріату Президента України»
  5. Указ Президента України від 6 грудня 2006 року № 1044/2006 «Про звільнення В. Руденко з посади Радника Президента України - Керівника Головної комунікаційної служби Секретаріату Президента України»
  6. Указ Президента України від 15 червня 2009 року № 438/2009 «Про призначення В. Руденко заступником Глави Секретаріату Президента України»
  7. Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 239/2010 «Про відставку заступника Глави Секретаріату Президента України В. Руденко»
  8. Указ Президента України від 28 листопада 2007 року № 1162/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. http://song-story.ru/gagarin-undervud/

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.