Руднєв Дмитро Федорович

Дмитро Федорович Руднєв народився у містечку Корсунь на Київщині (зараз Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Під час Громадянської війни у Росії підлітком пішов працювати ковалем у залізничних майстернях. На початку 1920-х років він став студентом Ленінградського лісового інституту (нині Санкт-Петербурзький державний лісотехнічний інститут) за спеціальністю лісівництво.

Виробничу практику він проходив на Дарницькій лісовій дослідній станції у Бортничах, поблизу Києва. Тут він здійснив своє перше наукове дослідження, предметом якого стали жуки-короїди. Працював він під керівництвом відомого фахівця з лісової ентомології З. С. Голов'янка. Закінчивши навчання (1926) Д. Руднєв працював в Інституті зоології Академії наук України. Згодом у цьому закладі він закінчив аспірантуру Інституту зоології АН УРСР, обіймав посаду старшого наукового співробітника і провадив поглиблені дослідження шкідників лісу. За сукупністю наукових публікацій йому присудили науковий ступінь кандидата біологічних наук (1935)[1]

Наступного року його успішну наукову діяльність перервав арешт. Подібно до тисяч громадян СРСР вчений став жертвою необґрунтованих політичних репресій. Приводом для звинувачень стала публікація у «нацистській Німеччині» наукової статті[2]. І хоча у ній були викладене те, що Д. Руднєв до того опублікував в СРСР, його запроторили на 8 років заслання до Магаданського краю. У засланні він працював на лісозаготівлі, після обмороження йому ампутували пальці на обох ногах, він двічі уникнув розстрілу. Навіть у цих жахливих умовах він збирав наукові дані про короїдів, а коли працював на метеостанції — і про місцеву погоду[3]

Відбувши покарання, Дмитро Федорович повернувся до Києва (1944). Учений попервах працює інженером лісозахисту Київського управління лісового господарства. З 1946 року й до виходу на пенсію (1977) його діяльність пов'язана з Інститутом ентомології і фітопатології АН УРСР. Руднєв стає старшим науковим співробітником лабораторії екології та групи патології комах, а з 1951 року очолює ентомологічні лабораторії та відділи. Він захистив докторську дисертацію (1953), став професором (1959). У 1973—1977 роках Д. Руднєв працював як старший науковий співробітник-консультант.

У травні 1987 року Дмитро Федорович Руднєв пішов із життя.

Найбільше уваги Дмитро Федорович приділяв вивченню шкідників лісу, особливо жукам-короїдам і великому дубовому вусачеві.

До вивчення соснових короїдів Д. Руднєва залучили ще під час студентської практики у Бортничах (див. вище). Наукові матеріали, зібрані у його магаданському засланні, виявили видовий склад короїдів у невивченому до того регіоні і зв'язок їх екології з тамтешніми суворими кліматичними умовами.

Наприкінці 1920-х років він досліджував великого дубового вусача у Чорному лісі на Кіровоградщині. Учений встановив, що масові розмноження шкідника є наслідком суцільного вирубування лісу, і дав рекомендації, як зробити лісозаготівлі раціональнішими. Глибоке вивчення поширення, екології та господарського значення цього виду дозволили вченому підготувати докторську дисертацію, низку вагомих статей та монографію (1957)[1].

У перші повоєнні роки Д. Ф. Руднєв активно розробляв захист рослин за допомогою пестицидів. Було створено низку практичних рекомендацій для боротьби з комахами – шкідниками кореневої системи сосни, листя, глиці, стовбурів лісових дерев. У числі перших в СРСР він працював над використанням малооб'ємного обприскування, яке суттєво підвищувало економічність захисних заходів. Праці Д. Ф. Руднєва щодо захисту лісоматеріалів стали у нагоді, коли виникла потреба ліквідувати великі вітровали лісу в Карпатах.

Разом із тим, Д. Ф. Руднєв ще у другій половині 1950 років розпочав роботи у галузі нехімічного захисту рослин. Зокрема, в цьому напрямку він спрямовував свої зусилля і поміч колег на вивчення факторів природної стійкості рослин до шкідників і розробку шляхів підвищення цієї стійкості[3]

Д. Ф. Руднєв також випробував хімічний захист плодових садів і полезахисних лісосмуг, засоби боротьби з буряковим довгоносиком. Ще у 1930-х роках він виконав роботи, які виявили залежність плодючості і смертності непарного шовкопряду від раціону його гусіні.

Дмитро Федорович оприлюднив 223 наукові праці, в тому числі 10 книг. Він підхопив естафету З. С. Голов'янка у створенні й розвиткові Київської наукової школи лісової ентомології. Серед його учнів 20 кандидатів наук: Г. І. Васечко, А. М. Войтенко, О. А. Грикун, В. І. Гримальский, В. А. Гродськийо, С. П. Калініченко, В. С. Карасьов, Н. Е. Кононова, Л. І. Лінник та інші і доктор наук, професор В. П. Смілянець[3].

• К биологии короедов // Труды по лесному опытному делу Украины (Киев), 1926, вып. 5. * Великий дубовий скрипун (Cerambyx cerdo) L. — Всеукраїнська Академiя Наук, Iнститут зоологiї та бiологiї, К., 1935. — 141 с.
• Вплив якостi харчу на плiднiсть непарного шовкопряду // Зб. праць вiддiлу екологiї наземних тварин, 1936, № 3.
• Определение яйцепродукции непарного шелкопряда по куколкам. Зоологический журнал, 1951, т. 30, № 3.
• О прогнозе вредителей леса и планироавании мероприятий по борьбе с ним. Зоологический журнал, 1953 т.32, № 2.
• Большой дубовый усач в лесах Советского союза. — К.: изд-во Академии Наук УССР, 1957. — 212 с.
• Короеды (Ipidae) Магаданской области // Энтомологическое обозрение, 1958, т. 37, № 2.
• Влияние физиологического состояния растений на массовое размножение вредителей леса // Зоологический журнал, 1962, т.41, № 3, с. 313—329.
• Вплив способу рубки на масове розмноження короїдiв в ялинових лiсах Карпат // Вiсник сiльськогосподарської науки", 1962, № 3 [у спiвавторствi з В.I. Гримальським та Г.I. Васечко].
• Обоснование и эффективность применения малообъёмного опрыскивания в борьбе с вредителями сельскохозяйственных культур и древесных насаждений. — В кн. «Развитие механизмов и средств борьбы с вредителями и болезнями растений», вып. 1. М.: Бюро технической информации, 1963, с. 64–67.
• Пути повышения устойчивости сосновых насаждений к вредителям на Нижнеднепровских песках // Зоологический журнал, 1964, т. 43, № 6, с. 831—840 [у співавторстві з Н. Е. Кононовою].
• Шляхи пiдвищення стiйкостi соснових культур проти шкiдникiв на Нижнєднiпровських пісках // Вiсник сiльськогосподарської науки, 1964, № 8, с. 79–83 [у співавторстві з Н. Е. Кононовою].
• Лесная энтомология. — М.: Лесная пром-ть, 1965. — 369 стр. [у соавторстве з Н.Падієм, Б. Ривкіним, Н. Храмцовим].
• Химические средства в борьбе с вредными насекомыми, 1966. Издательство «Лесная промышленность», Москва, 183 стр.
• Устойчивость сосны крымской против вредных насекомых // Лесное хозяйство, 1966, № 5, с. 23-25 [у співавторстві з В. П. Смілянцем].
• Сравнительная устойчивость сосны крымской и обыкновенной к вредителям на Нижнеднепровских песках // Зоологический журнал, 1968, т. 48, № 2, с. 231—237 [у співавторстві з В. П. Смілянцем].
• Вредители плавневых лесов и борьба с ними на юге Украины // Лесное хозяйство, 1968, № 5, с. 64-65 [у співавторстві з В. С. Карасьовим].
• Природнi захиснi речовини хвойних порiд вiд шкiдливих комах // Доповiдi АН України, Серiя Б, 1968, № 7, с. 657—659[у співавторстві з М. В. Кузнєцовим і В. П. Смілянцем].
• Монотерпены из сосны крымской и обыновенной как фактор их устойчивости к вредным насекомым. — В кн.. Тр. 3-й зоол. конф. БССР. Минск, 1968, с. 212—214 [у співавторстві з В. П. Смілянцем].
• Бiологiчна активнiсть терпенiв як фактор стiйкостi сосни проти шкiдливих комах. — В зб. «Захист рослин», 1969, № 8, Київ, с. 90–100 [у співавторстві з В. П. Смілянцем].
• Причины массовых размножений вредителей // Защита растений, 1969, № 7, с.42–44.
• Значение защитных веществ в устойчивости сосны против вредителей // Лесное хозяйство, 1969, № 12, с.51–52. [у співавторстві з А. Акімовим, Н. Лиштвановою, В. П. Смілянцем].
• Бiологiчний вплив терпеноїдiв сосни звичайної на комах i клiщiв // Вiсник сiльськогосподарської науки, 1970, № 7, с. 71–74. [у співавторстві з А. М. Войтенком і В. П. Смілянцем].
• Природа и ядохимикаты. — М.: Лесная пром-ть, 1971. — 144 с. [у співавторстві з Н. Е. Кононовою].
• Причини масового розмноження шкiдливих комах i природа стiйкостi рослин. — В зб. «Захист рослин», 1971. № 14, с. 11–19.
• Короеды — Ipidae, 1974. — В кн.: В. П. Васильев (ред.) Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений, т.II. К.: Урожай, 1974, с. 177—217 [у співавторстві з Г. І. Васечко].
• Лесохозяйственные мероприятия как способ повышения устойчивости и производительности дубрав на Украине //Лесоведение, 1975, № 4, с. 44–52. [у співавторстві з П. А. Рибачком і Г. І. Васечко].
• Устойчивость растений в защите от вредителей // Журнал общей биологии, 1978, т. 39, № 3, с. 414—421 [у співавторстві з В. П. Смілянцем].