Рудольф Небель

Рудольф Вільгельм «Віллі» Небель (нім. Rudolf Wilhelm „Willy“ Nebel; 21 березня 1894, Вайсенбург-ін-Баєрн — 18 вересня 1978, Дюссельдорф) — німецький інженер в галузі ракетної техніки.

Рудольф Небель
нім. Rudolf Wilhelm Nebel
Парагвайська марка із зображенням Небеля.
Народився 21 березня 1894(1894-03-21)[1][2]
Вайсенбург-ін-Баєрн, Середня Франконія, Баварія, Німецька імперія
Помер 18 вересня 1978(1978-09-18)[1][2] (84 роки)
Дюссельдорф, ФРН
Поховання Q29079906?
Країна  Німеччина
Діяльність інженер, льотчик, авіакосмічний інженер
Alma mater Мюнхенський технічний університет
Знання мов німецька
Членство Corps Cisariad
Військове звання Обер-лейтенант
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН

Біографія

У 1912-13 роках — на військовій службі, брав участь у Першій світовій війні, в 1916 році став військовим льотчиком (в 1918 році — командир ескадрильї). З 1916 року створював бойові порохові ракети проти літаків, кріпив 4 ракети на крила свого літака і запускав їх з далекої дистанції. Таким чином Небель збив ракетами 2 англійські літаки, проте одного разу 2 ракети вибухнули на його літаку і той загорівся. Небель пережив падіння літака, проте вирішив більше не використовувати ракети. Закінчив Вищу технічну школу в Мюнхені (1919). Працював у фірмі «Сіменс» (1919, 1927-29, 1935-37), в конструкторських бюро в Нюрнберзі (1920) і Берліні (1925-27) з Клаусом Ріделем. Один з творців Німецького ракетного товариства (1927) і Німецького товариства міжпланетних сполучень. У 1929 році з Германом Обертом працював над створенням рідинної ракети, як компоненти палива використовував рідкий кисень і бензин, в 1930 побудував її, успішний пуск відбувся 14 травня 1931 року піднялася на висоту 60 метрів. У 1931 році з К. Ріделем запатентував рідкий реактивний двигун. До кінця 1931 року випробував 87 малих ракет. В 1930 році організував ракетодром поблизу Берліна. У 1944 році займався виробництвом ракет Фау-1 в Нордгаузені. Після Другої світової війни працював над створенням ракет в мирних цілях. В 1963-65 роках — науковий радник Годесбергського товариства космічних досліджень. Активний популяризатор космонавтики (до 1972 прочитав близько 4000 лекцій), автор мемуарів (1972).

Нагороди

Бібліографія
  • Raketenflug zum Mond – Von der Idee zur Wirklichkeit, 1927
  • Raketenflug, 1932 (Nachdruck 2002 ISBN 3-933395-64-X)
  • Einsatzmöglichkeiten für Raketen-Torpedos (Flüssigkeitsraketen), 1933
  • Denkschrift über die Entwicklung des Raketenfluges, 1940
  • Die Narren von Tegel – Ein Pionier der Raumfahrt erzählt (Autobiographie), 1972

Література
  • Ю.А. Храмов, Г.Г. Костюк, Ю.И. Мушкало. Пионеры ракетно-космической науки и техники. Наука та наукознавство, 2016, № 2, ISSN 0374-3896
  • Bernd Sternal: Eroberer des Himmels. Lebensbilder – Deutsche Luft- und Raumfahrtpioniere, 2016

Примітки
  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. Munzinger Personen
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.