Русин Василь Павлович
Василь Павлович Русин (2 січня 1919, Лецовиця — 21 жовтня 2005, Київ) — український радянський партійний і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання і Верховної Ради УРСР 3—8-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР у 1969—1974 роках.
| Василь Павлович Русин | ||||||||||
 Василь Павлович Русин | ||||||||||
| ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| червень 1963 — 1974 | ||||||||||
| Попередник: | Гарагонич Іван Георгійович | |||||||||
| Спадкоємець: | Волощук Михайло Юрійович | |||||||||
| Народження: |
2 січня 1919 Лецовиця | |||||||||
| Смерть: |
21 жовтня 2005 (86 років) Київ | |||||||||
| Поховання: | Байкове кладовище | |||||||||
| Країна: | СРСР і Україна | |||||||||
| Освіта: | Львівський університет | |||||||||
| Партія: | КПРС | |||||||||
| Військова служба | ||||||||||
| Звання: | ? | |||||||||
| Битви: | німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди: | СРСР:
Україна:
| |||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Народився 2 січня 1919 року в селі Лецовиці (нині Мукачівського району Закарпатської області) в бідній селянській родині. Навчався в народній школі і Мукачівській гімназії.
У 1939 році нелегально перейшов угорсько-радянський кордон. Був засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів. Після звільнення у 1942 році вступив до Першої Чехословацької окремої бригади, що формувалася в Бузулуку, воював у її складі. Пізніше був направлений у партизанську школу при Українському штабі партизанського руху, після якої 13 вересня 1944 року був десантований на Закарпаття командиром партизанського руху. Його загін діяв в Мукачівському і Свалявському районах.
У 1945 році очолив Спеціальний суд Закарпатської України, потім працював головою обласного суду і прокурором Закарпатської області. У 1952 році заочно закінчив Львівський університет.
З червня 1963 року по 1974 рік — голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих. З 1974 року був заступником міністра соціального забезпечення УРСР.
Помер в Києві 21 жовтня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений чотирма орденами Трудового Червоного Прапора (в т.ч. 3.01.1969), орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, орденом Жовтневої Революції, українськими орденами Богдана Хмельницького і «За заслуги» 3-го ступеня, чехословацьким орденом.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918—1991), Київ, Генеза, 2005