Руфій Антоній Агріпній Волузіан
Руфій Антоній Агріпній Волузіан (*Rufius Antonius Agrypnius Volusianus, 370 — 6 січня 437) — державний та військовий діяч часів Західної та Східної Римської імперій.
Руфій Антоній Агріпній Волузіан | |
---|---|
Присвята імператору Гонорію на Римському Форумі, встановлена Руфієм Волузіаном | |
Народився |
370 Рим |
Помер |
6 січня 437 Константинополь |
Громадянство | Римська імперія |
Діяльність | політик |
Посада | міський префект Риму |
Термін | 417—418 роки |
Попередник | Петроній Пробіан |
Наступник | Аврелій Аніций Сіммах |
Конфесія | поганство |
Рід | Цейонії Волузіани |
Батько | Гай Цейоній Руфій Альбін |
Діти | 1 донька |
Життєпис
Походив з аристократичного роду Цейоніїв Волузіанів. Син Гая Цейонія Руфія Альбіна, міського префекта Риму 389—391 років. Стосовно імені матері існують дискусії: або Антонія або Агріпнія. Здобув гарну освіту. Замолоду затоваришував з Рутилієм Намаціаном, в подальшому поетом.
У 408 році стає квестором священного палацу. Незабаром призначається комітом особистих фінансів (rerum privatorum) імператора Гонорія. У 411 році призначається проконсулом провінції Африка. під час своєї каденції затоваришував зі Аврелієм Августином, єпископом Гіпоном Царським, з яким в подальшому продовжував листуватися, незважаючи на те, що сам Руфій залишився поганином. також протягом 413 року боровся з узурпатором Геракліаном, якого було схоплено та страчено.
У 414 році повертається до Риму, де призначається преторіанським префектом Риму. У 417 році стає міським префектом Риму. На цій посаді перебував до 418 року. У 428—429 роках обіймав посаду преторіанського префекта Італії та Африки.
У 436 році виконував доручення імператора Валентиніана III, прибувши до Константинополя. Тут помер у 437 році.
Джерела
- André Chastagnol, «La famille de Caecinia Lolliana grande dame païenne du IVe siècle après J.-C.», Latomus, 20 (1961) pp. 746ff
- Martindale, J. R. Rufius Antonius Agrypius Volusianus 6 // Prosopography of the Later Roman Empire. — Cambridge University Press, 1980. — Vol. II: A.D. 395—527. — P. 1184—1185. — ISBN 0-521-20159-4