Ручниця

Ручни́ця (від чеськ. ručnice) — дульнозарядна рушниця, рання європейська ручна гладкоствольна вогнепальна зброя. З'явилася в другій половині XIV століття. Ствол виготовляли з кованих залізних смуг або відливали з бронзи. Калібр — від 12,5 до 25 мм. Пізніше прикріплювався до дерев'яної ложі[1]. У XV столітті ручниці були витіснені аркебузами, на початку XVI століття — мушкетами.

Ручниця кінця XIV ст.
Вояк з ручницею

Слово ručnice утворене від ruka — так називали малокаліберну зброю, яку можна було тримати в руках, на відміну від великокаліберних гармат. Від ručnice походить і сучасне «рушниця».

Така зброя називалася по-різному в різних країнах —  пищаль і ручниця на Русі (також гаківниця, з гаком для гасіння віддачі), ручна бомбарда (фр. bombarde portative) або кулеврина (фр. coulevrine) у Королівстві Франції, петриналь (італ. petrinale) в Італії, ручна гармата (англ. handgonne) в Королівстві Англія.

Вага до 8 кг, прицільна дальність стрільби до 150 м[2]. Французькі кулеврини 14—16 століть мали довжину 1,2—2,4 м, важили 5—28 кг.[3] Ручниці гуситів XV століття мали короткий залізний кований восьмигранний ствол калібру 26—33 мм на примітивному ложі; таборицькі ручниці мали калібр 15 мм, а їх ствол і ложе були вже припасовані один до одного[4].

На відміну від справжніх рушниць цей ранній вид ручної вогнепальної зброї ще не мав замка, а запалення заряду здійснювалося розжареним дротом або ґнотом. Нерідко з однією ручницею управлялися два стрільці: один тримав її обома руками, другий підносив запал. При стрільбі одним стрільцем він мусив встановлювати ствол на якусь опору, тримаючи в одній руці ложе, в другій дріт (ґніт) для запалення[5].

Поява «ручних бомбард» у другій половині XIV століття, зазначена, наприклад, в міській хроніці Перуджі, де міська влада замовили «50 бомбард довжиною з руку (22 — 24 см), які пробивають всякий обладунок». У хроніках ранні випадки бойового використання такої зброї зафіксовано, наприклад, Жаном Фруассаром у повідомленні про битву при Роозбеке 1382. Відома фреска 1343 року в монастирі Паола дзі Нери в Лечета близько Сієни, на якій обложники обстрілюють місто з примітивних ручниць.

З плином часу ручниці стали важливим бойовим фактором, наприклад, в гуситських війнах і Столітній війні; відомо, що в 1450 році французькі кулевриністи були реальною загрозою для англійських лучників. У 1430 року П'єроні Беллі описав дію куль, які «валять двох і навіть трьох людей, які не захищених обладунками». З'явилися і професіонали в стрільбі, такі, як якийсь метр Жан з Лотарингії, який підстрелив багато англійців під час облоги Руана (1428)[6].

Серед ранніх уцілілих моделей — бронзовий ствол довжиною 281 мм з руїн замку Таненберг в Гессені (зруйнованого в 1399)[4], гаківниця з чеського замка Ведельспанг (1400), яка, можливо, була зроблена в Данії або Німеччині і зберігалася в Копенгагені.

Ручниці були відносно дешевою й простою у виготовленні зброєю (зброярі нерідко застосовували для стволів бронзу або латунь). Виробництво ручниць було неуніфікованим, що приводило до складнощів при заряджанні[7]. Винахід зерненого пороху, покращення якості куль й поява полички привели до створення наприкінці XV ст. зручнішої порівняно з ручницею аркебузи[8].

Див. також

Примітки
  1. Існували різні системи лож: скріплені металевими болтами зі стволом; ложа-списи та інші.
  2. ВЭС-83, С.647,648.
  3. ВЭС-83, С.382.
  4. Kobielski.
  5. Andrade, Tonio (2016). The Gunpowder Age: China, Military Innovation, and the Rise of the West in World History. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13597-7. (англ.)
  6. Функен, С.72.
  7. Holmes, Robert (2015). Medieval Europe's first firearms: Handgonnes & hand cannons, c. 1338-1475. Medieval Warfare 5 (5): 49–52. ISSN 2211-5129. JSTOR 48578499. (англ.)
  8. Partington, J. R. (1999). A History of Greek Fire and Gunpowder. Baltimore: Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-5954-0. (англ.)

Література
  • Военный энциклопедический словарь, 1983. — 863 с : 30 л. ил. (рос.)
  • Stanisław Kobielski. Polska broń palna, 1975. — 201 с.: іл. (пол.)
  • Эварт Окшотт. Рыцарь и его оружие [A knight and his weapons]; Рыцарь и его доспехи. Латное облачение и вооружение. — М. : ЗАО Центрполиграф, 2007. — 187 с ISBN 978-5-9524-2636-8. (рос.)
  • Средние века. VIII—XV века: Доспехи и вооружение / Функен Ф., Функен Л. — М., 2002. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.