Рібоп'єр Катерина Михайлівна

Дочка генерал-поручика Михайла Сергійовича Потьомкіна (1744—1791) від шлюбу його з Тетяною Василівною Енгельгардт (1767—1841), племінницею князя Таврійського. Хрещениця імператриці Катерини II, на честь якої і отримала своє ім'я. Мати її, овдовівши, в 1793 році вийшла заміж за знаменитого багатія князя Миколи Борисовича Юсупова, але незабаром розійшлася з ним.

Катерина Михайлівна виховувалася разом із братами Олександром і Борисом, матір'ю в її багатому будинку на Англійській набережній, 54 в Петербурзі. З молодих років вона була знайома з Олександром Івановичем Рібоп'єром (1781—1865), сином швейцарця Жана Рібоп'єра, запрошеного в свій час до Російської імперії. Молоді люди часто бачилися і стали проявляти взаємну симпатію. Але княгиня Тетяна Василівна мріяла про більш блискучу партію для своєї дочки (так, наприклад, князь Г. С. Волконський планував одружити на ній свого сина Микиту) і довгий час не давала своєї згоди на шлюб.

Роман молодих закоханих викликав загальне співчуття. Обидва були так гарні собою (Катерина Михайлівна була красунею, сучасники знаходили в ній схожість з імператрицею Жозефіною), так і нещасні. У справу втрутилися двоюрідні брати нареченої, князі Голіцини і граф В. Г. Браницький, які були дуже дружні з Рібоп'єром. Після довгих зусиль їм вдалося отримати згоду княгині Юсупової і незабаром відбулася заручини. Вінчання було 29 вересня 1809 року в соборі Св. Ісаакія Далматського, поручителями нареченого були О. В. Васильчиков і О. О. Полянський, а нареченої — О. М. Потьомкін і М. І. Загоровський[4]. Шлюб виявився на рідкість щасливим.

Олександр Рібоп'єр з молодшою донькою Тетяною (1836)

Перший час Рібоп'єри жили в Петербурзі у найманій квартирі в будинку купця Соколова на Гороховій і вели відкритий спосіб життя. Їх домашні вистави, в яких брала участь сама господиня, відвідувалися Олександром I і всім двором. З 1822 року Катерина Михайлівна проживала з чоловіком в Одесі, куди він був відряджений у справі порто-франко, і тримала там відкритий будинок.

В наступні роки не бажаючи розлучатися з чоловіком, вона супроводжувала його у всіх його дипломатичних призначення. У грудні 1827 року подружжя Рібоп'єрів разом з дітьми перебували на кораблі, який мало не піддався розстрілу з турецьких батарей в Босфорі під час відплиття з Константинополя закордонних дипломатичних представників після Наваринської битви. Катерина Михайлівна стояла на палубі, коли почалася стрілянина, і була схоплена офіцерами і віднесена з дітьми в каюту.

Після сильної бурі на Адріатичному морі, під час якої фрегат ледь не загинув на каменях, Рібоп'єри висадилися в Трієсті. Деякий час вони провели у Флоренції, а потім в найнятій чудовій віллі маркіза Монтекатіні в Гатаїйолє. Після вони оселилися в Римі, в палаццо Патерно. Після укладення Андрианопольського миру в 1829 році Рібоп'єри повернулися в Константинополь. Вони жили в російському посольстві в Буюк-Дере, звідки відкривався чудовий вигляд на Босфор, а при будинку був чудовий сад. Там Катерина Михайлівна, як гостинна господиня, не раз приймав у себе султана Махмуда, який виявляв її чоловікові свою підтримку. Під час перебування Рібоп'єра з дипломатичною місією в Берліні (з 1832), Катерина Михайлівна, як і раніше, була господинею розкішних прийомів і влаштовувала великі свята в своєму будинку.

У 1839 році Рібоп'єри повернулися в Росію. Взимку вони жили в Петербурзі, а літо, зазвичай, проводили в своєму маєтку Нове Село Смоленської губернії. Подружжя були завсідниками всіх палацових зібрань, причому виділялися в вищому світі тим, що цуралися всяких інтриг і пліток[5]. Будучи одними з найбільш наближених до двору особами, вони користувалися незмінною прихильністю імператорської сім'ї. Катерина Михайлівна з 1826 року була кавалерственою дамою ордену Святої Катерини (меншого хреста); в 1854 році отримала придворне звання статс-дами[6]; а під час коронації імператора Олександра II (26 серпня 1856) разом з чоловіком отримала звання графів Російської Імперії.

Садиба Нове Село на акварелі дочки графині Софії

За словами Доллі Фікельмон, навіть у віці мадам Рібоп'єр була на диво моложава і лицем, і фігурою. Їй була притаманна певна сварливість і педантичність, але при ближчому знайомстві вона дуже вигравала; під холодним поглядом, ховалася приємна і люб'язна особа[7]. Вона була талановитою художницею, в її майстерні в будинку на Великій Морській можна було знайти чудові копії з картин Ермітажу й не менш художньо виконані оригінальні картини. Одна з сучасниць писала про студію графині Рібоп'єр[8]:

Ми увійшли до величезного приміщення, спеціально побудованого в надвірній частині будинку, зі скляною стелею, з величезними вікнами, які завішували зеленими шторами різних форм і величини; всі стіни були зайняті картинами, більш-менш закінченими, стояли мольберти, крісла, столики, лежали розкинуті в художньому безладі дорогі тканини, службовці для моделей.

Після смерті чоловіка в 1865 році, Катерина Михайлівна жила самотньо в Петербурзі. Останні роки вона багато хворіла і, за словами її дочки, кожен рух віддавався болями для її кісток. Під час нападів вона не могла піднятися з ліжка, «у всьому тілі у неї була вода, руки і ноги страшенно розпухли і були важкі як мармур. Разом з цим обличчя її було, як і раніше, красивим, лагідним і вона була сповнена смирення перед тим, що приготував їй Бог»[9].

Графиня Рібоп'єр померла в квітні 1872 року і була похована поряд із чоловіком на Тихвінському цвинтарі Олександро-Невської Лаври[10].

Аглая Зенден (1839)

• Аглаїда (Ганна) Олександрівна (1812—1842), фрейліна, заміжня (з 4 жовтня 1840 року) за бароном Ернестом Зенденом, сином гессенського посланника в Пруссії. За словами Олександри Смирнової, Рібоп'єри не відразу погодилися на шлюб дочки з Зенденом. Подружжя жило бідно, але щасливо[11].
• Софія Олександрівна (1813—1881), фрейліна, заміжня (1836) за графом В. П. Голенищевим-Кутузовим (1803—1873).
• Михайло Олександрович (помер у дитинстві).
• Марія Олександрівна (1816—1885), фрейліна, заміжня (1849) за прусським послом в Константинополі графом Жозефом Брасьє де Сен-Симоном (1798—1872).
• Іван Олександрович (1817—1871), гофмейстер (1863), одружений з княжною Софією Василівною Трубецькою, донькою генерала від кавалерії, генерал-ад'ютанта, сенатора В. С. Трубецького. Їх єдиний син Георгій Іванович Рібоп'р (1854—1916) стояв біля витоків олімпійського руху в Росії, був організатором атлетичного товариства і провів перший в Росії чемпіонат з боротьби.
• Тетяна Олександрівна (1829—1879), фрейліна, дружина князя М. Б. Юсупова, мати княгині Зінаїди Юсупової.

• Русские портреты XVIII—XIX столетий. Изд. Вел. Кн. Николая Михайловича. СПб. 1906. Т. 4. вып 2. № 38.