Різанина у Вуковарі

Різанина у Вуковарі (хорв. Pokolj na Ovčari), у Хорватії відома як просто «Овчара» (хорв. Ovčara) — масове вбивство під хорватським містом Вуковар, скоєне 18—20 листопада 1991 р.[1] (за іншими даними — в ніч проти 21 листопада 1991) військовиками Югославської Народної Армії та сербськими ополченцями. Найбільша різанина хорватської війни за незалежність. Її жертвами стали від 255[2] до 264 цивільних осіб і військовослужбовців,[3] здебільшого хорватів,[4][5][6][7] хоча серед розстріляних були і кілька сербів, які захищали Вуковар, були боснійці, угорці, один француз (доброволець Жан-Мішель Нікольє) і один німець та навіть племінник генерала ЮНА Андрії Рашети, який не носив його прізвища та видавав ліки в лікарні.[8] Також під час різанини було вбито 25 представників української та русинської національності.[9] Імена вбитих включають одну жінку, одного 77-річного дідуся і одного 16-річного юнака. 23 жертвам було більше ніж 49 років. Серед жертв і журналіст Синиша Главашевич.[10]

Різанина у Вуковарі
частина великосербської
агресії проти Хорватії
Пам'ятна дошка на тому місці, де були вбиті вуковарські бранці 20 листопада 1991 р.
Спосіб вбивства: масовий розстріл
Місце вбивства: Овчара
Координати: 45°17′44″ пн. ш. 19°03′33″ сх. д.
Мотив вбивства: ненависть, помста, етнічна чистка
Дата: 20 листопада 1991
Час: уночі
Нападники: члени Тероборони, вояки ЮНА, учасники напіввійськових формувань Шешеля, Аркана, «четників»
Вбивці: Югославська армія, сербські бойовики
Убиті: поранені та медпрацівники Вуковарської лікарні
Зброя: вогнепальна

Є свідчення, що криваве вбивство 200 пацієнтів і медпрацівників вуковарської лікарні схвалив особисто Мілошевич.[11]

Історія

Під час облоги Вуковара, яка тривала із серпня до листопада 1991, полягло близько 1600 оборонців і мирних жителів, а місто було майже повністю зруйноване. Падіння Вуковара 18 листопада 1991 року ознаменувало початок боротьби за незалежність Хорватії, а довготривала облога затримала югославські війська і дала змогу хорватській владі підготувати хорватську армію для оборони країни.

Після падіння міста серби захопили напівзруйновану міську лікарню, у підвалі якої перебували поранені хорватські вояки і мирні мешканці. Після цього частину з них солдати ЮНА та сербські воєнізовані формування вивезли на приміську ферму Овчара, зігнали у свинарник, розбили на невеликі групи та по черзі розстріляли їх із кулеметів. Поранених добивали пострілами з пістолетів у голову.[12] Точну кількість жертв не встановлено й дотепер, імовірно того дня було вбито від 255 до 265 осіб. Масове поховання було виявлено в жовтні 1992 року і взято під охорону силами UNPROFOR, розгорнутими в цьому районі того року дещо раніше. 1996 року з могили на місці злочину розслідувачі МТКЮ ексгумували тіла 200 загиблих, близько 60 вважаються зниклими безвісти і визнаються мертвими.

Після війни Вуковар перейшов під управління ООН. Хорватія поновила свій контроль над містом у 1998 році. Нині на місці трагедії створено меморіал, який являє собою темне приміщення, де по черзі спалахують і гаснуть екрани з портретами жертв цього злочинства.

Див. також

Примітки
  1. Хорватія: 25 років різанині у Вуковарі Євроньюс
  2. icty: Dokmanović case, (на archive.org 26 серпня 2000 р.) (англ.)
  3. U.N. tribunal to rule in Vukovar massacre case, Reuters, 25 вересня 2007. (англ.)
  4. Eugene Brcic Croats bury victims of Vukovar massacre, The Independent, 29 червня 1998 р. (англ.)
  5. Memorandum On Charges Against Indictees Currently Living in Serbia (англійською). Human Rights Watch. 1. travnja 2001. Процитовано 5 листопада 2010..
  6. Serb war crime suspects surrender (англійською). CNN. 15. svibnja 2002. Процитовано 15 листопада 2010..
  7. Robert Mackey (4 листопада 2010.). Near Vukovar, Serbia’s President Apologizes (англійською). New York Times. Процитовано 21 листопада 2010..
  8. Davor Ivanković, Na Ovčari su ubijeni i Srbi, ali i francuski i njemački dobrovoljci, Večernji list, 18 листопада 2010. (хор.)
  9. Jolić S. «Мушим найсц синов гроб» / S. Jolić // Нова думка. – 1993. – № 98/99. – С. 13.
  10. Amnesty International Calls for Justice for Sinisa Glavasevic and Other Victims of Unlawful Execution in Vukovar; Amnesty International, 1997. (англ.)
  11. Джефрі Робертсон. Злочини проти людства
  12. Про Вуковар не забуто Україна молода

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.