Рікардо Роша

Рікардо Роша почав кар'єру футболіста в рідному Ресіфі, в клубі «Санту-Амару», в 1982 році. За рік до того «Санту-Амару» домоглася найвищого досягнення у своїй історії — посіла друге місце в бразильській Серії C, тому до гравців цієї команди була прикута пильна увага з боку традиційних «грандів» футболу штату Пернамбуку. Вже в 1983 році Рікардо перейшов у стан «Санта-Кружа», одного з найпопулярніших клубів Ресіфі, де одразу ж став чемпіоном штату.

У 1985–1988 роках виступав за «Гуарані» (Кампінас), у складі якого двічі, в сезонах 1986 і 1987, ставав віце-чемпіоном Бразилії. У 1986 році Роша увійшов у символічну збірну бразильської Серії A, а в наступному році дебютував в національній збірній.

У 1989–1991 роках, повернувшись на батьківщину після короткого перебування в португальському «Спортінгу», Рікардо Роша виступав за «Сан-Паулу», в складі якого у 1991 році став чемпіоном Бразилії, двічі вигравав чемпіонат штату Сан-Паулу, а також двічі потрапляв до символічної збірної Серії A. Наступні два роки Рікардо захищав кольори мадридського «Реала», з яким завоював Кубок Іспанії 1992/93.

У 1993 році повернувся у Бразилію і зайняв з «Сантусом» 5 місце в Серії A[1], при цьому Роша в четвертий раз в кар'єрі отримав «Срібний м'яч» учасника символічної збірної Серії A.

В 1994 році став гравцем «Васко да Гама», проте після 1995 року кар'єра Роші пішла на спад — він перестав викликатися в збірну Бразилії і, хоча три останні команди в кар'єрі Роші були досить відомими, титулів у «Флуміненсе», аргентинському «Ньюеллс Олд Бойзі» і «Фламенго» він не виграв, в результаті завершивши кар'єру футболіста в 1998 році.

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. В тому ж році виграв з Бразилією Панамериканські ігри, партнерами Рікардо Роші були майбутні чемпіони світу 1994 — Клаудіо Таффарел і Раї. Щоправда на Кубку Америки 1987 року в Аргентині, де Роша грав разом із Мюллером, Жоржиньйо, Раї, Карекою, Дунгою і Ромаріо, бразильці були розгромлені збірною Чилі (0:4) і не змогли навіть вийти із групи.

В подальшому у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1990 року в Італії та розіграшу Кубка Америки 1991 року у Чилі, де разом з командою здобув «срібло».

В 1994 році, вже будучи гравцем «Васко да Гами», Рікардо Роша відправився в США на свій другий у кар'єрі чемпіонату світу. Роша був основним захисником збірної Бразилії і почав гру групового етапу проти Росії (2:0) в основі. Однак у другому таймі Роша отримав травму (на 68 хвилині його замінив Алдаїр) і більше на турнірі не виступав, однак у підсумку став разом з командою чемпіоном світу.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 39 матчів.

Після закінчення кар'єри футболіста Рікардо Роша тричі очолював професійні футбольні клуби в Бразилії — двічі свій колишній клуб «Санта-Круж» (2001, 2008), а також КРБ. Однак в основному Роша сконцентрувався на підприємницькій діяльності, пов'язаній з футболом — він є президентом компанії спортивного менеджменту RT Prosports.

Син Рікардо Роші (повний тезка з додаванням до прізвища «Filho», тобто «Син») також став професійним футболістом. Рікардіньо Роша (нар. 2 лютого 1986) виступав за такі команди, як «Наутіко Ресіфі», «Ріу-Клару», «Жувентуде» і мальтійська «Валлетта»[2].

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Рікардо Роша на сайті BDFutbol.com (англ.)