Ріккардо Карапеллезе

Вихованець футбольної школи клубу «Торіно».

У дорослому футболі дебютував 1942 року виступами за команду клубу «Спеція», в якій провів один сезон, взявши участь у 19 матчах чемпіонату.

Згодом з 1944 по 1953 рік грав у складі команд клубів «Казале», «Віджевано», «Комо», «Мілан», «Торіно» та «Ювентус».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Дженоа», до складу якого приєднався 1953 року. Відіграв за генуезький клуб наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Дженоа», був основним гравцем атакувальної ланки команди та її капітаном.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Катанія», за команду якого виступав протягом 1957—1959 років.

1947 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни лише 16 матчів, забивши 10 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1950 року у Бразилії.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1961 року, очоливши тренерський штаб клубу «Тернана».

В подальшому очолював команду клубу «Салернітана».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Савойя», команду якого Ріккардо Карапеллезе очолював як головний тренер до 1973 року.