Річард Пайпс

Річард Едгар Пайпс (англ. Richard Edgar Pipes; *11 липня 1923, Цешин, Польща — 17 травня 2018) — американський історик і політолог, автор декількох праць з історії СРСР та Росії. Під час Холодної війни очолював т. зв. «команду Б» при президенті США — групу експертів, що разом з ЦРУ аналізувала політичні та військові цілі в СРСР. Був членом ради з національної безпеки США.

Річард Пайпс
пол. Ryszard Pipes
англ. Richard Pipes
Ім'я при народженні пол. Ryszard Edgar Pipes
Народився 11 липня 1923(1923-07-11)[1]
Цешин, Сілезьке воєводство
Помер 17 травня 2018(2018-05-17)[2][3] (94 роки)
Кембридж, Массачусетс
Країна  США
Діяльність історик, письменник, викладач університету
Alma mater Університет Корнелла і Гарвардський університет
Галузь Історія Росії
Заклад Гарвардський університет
Звання Професор
Ступінь доктор філософії
Науковий керівник Крейн Брінтон і Карпович Михайло Михайловичd
Аспіранти, докторанти Peter Kenezd, Anna Geifmand, Едвард Кінан і Фіона Гілл
Членство Польська академія знань і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: «Російська революція»
Діти Данієль Пайпс
Нагороди

Національна гуманітарна медальd (2007)

Грант Ґуґґенгайма

George Louis Beer Prized (1955)

 Річард Пайпс у Вікісховищі

Біографія

Ричард Пайпс народився в місті Цешин, Польща в асимільованій єврейській родині. Його батько працював дипломатом у польській дипломатичній службі. В жовтні 1939 року Пайпс з родиною мусив тікати з окупованої нацистами Польщі і після короткого перебування у фашистській Італії емігрував в липні 1940 р. до США. Здобув освіту в Маскінгамському коледжі у штаті Огайо. У 1943 р. прийняв американське громадянство і поступив на службу до ВПС США. Закінчив програму підготовки перекладачів з російської мови для потреб армії у Корнельському університеті і таким чином почав цікавитися історією і культурою Росії і СРСР. На формування світогляду Пайпса, як історика певний вплив справили праці відомого французького історика Франсуа Гізо.

Після демобілізації з армії у 1946 р. поступив до аспірантури при Гарвардському університеті, де продовжив вивчати російську історію. Зокрема, цікавився національним питанням, захистив на цю тему дисертацію і пізніше написав книгу: «Створення Радянського Союзу: Комунізм і націоналізм, 1917—1923». Після захисту докторської дисертації у 1950 р. залишився у Гарвардському університеті, де викладав протягом наступних 50 років до 1996 р. Був обраний почесним професором університету. Водночас був консультантом в Інституті з дослідів Росії при Стенфордському університеті у 1973—1978 рр.

Протягом 1970-х років Пайпс був також консультантом сенатора Генрі М. Джексона. У 1981—1982 рр. був членом Ради національної безпеки США, очолював центр Східної Європи і Радянського Союзу при президенті Рональді Рейгані. Був членом т. зв. «Команди Б» при президентові США, Джорджі Буші, яка складалася з цивільних експертів, завданням котрого була оцінка небезпеки від СРСР. У 1977–1992 рр. був членом Комітету з безпеки і входив до складу Ради з питань зовнішніх відносин.

Бібліографія
  • The Formation of the Soviet Union, Communism and Nationalism, 1917—1923 (1954)
  • The Russian Intelligentsia (1961)
  • Social Democracy and the St. Petersburg Labor Movement, 1885—1897 (1963)
  • Struve, Liberal on the Left (1970)
  • Russia Under the Old Regime (1974)
  • Soviet Strategy in Europe (1976)
  • Struve, Liberal on the Right, 1905—1944 (1980)
  • U.S.-Soviet Relations in the Era of Détente: a Tragedy of Errors (1981)
  • Survival is Not Enough: Soviet Realities and America's Future (1984)
  • Russia Observed: Collected Essays on Russian and Soviet History (1989)
  • The Russian Revolution (1990)
  • Russia Under the Bolshevik Regime: 1919—1924 (1993)
  • Communism, the Vanished Specter (1994)
  • A Concise History of the Russian Revolution (1995)
  • The Three «Whys» of the Russian Revolution (1995)
  • The Unknown Lenin: From the Secret Archive (1996)
  • Property and Freedom (1999)
  • Communism: A History (2001)
  • Vixi: Memoirs of a Non-Belonger (2003)
  • The Degaev Affair: Terror and Treason in Tsarist Russia (2003)
  • Russian Conservatism and Its Critics (2006)

Джерела та література

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Nie żyje prof. Richard Pipes — 2018.
  3. Richard Pipes, Historian of Russia and Reagan Aide, Dies at 94 // The New York Times / D. Baquet — Manhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2018. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.