Річка (фільм, 1951)

Геррієт розповідає про своє перше юнацьке кохання. Її сім'я родом з Англії живе в Індії на березі Гангу. У Геррієт чотири молодших сестри і брат Богі, який мріє приручити кобру. Її батько управляє складом джуту на набережній. До їх сусіда-англійця повертається з Америки племінник капітан Джон — всього за кілька днів по приїзді доньки цього сусіда Мелані з Європи, де вона навчалася. Сусід, що нещодавно втратив дружину-індуску, яку палко кохав, бачить, як його донька одягається в сарі, щоб спробувати злитися з цією країною, де вона через своє подвійне походження почувається трохи на узбіччі. Джон же відчуває себе тут абсолютним чужаком. Війна залишила глибокі сліди на його тілі (він втратив ногу[К 1]) і в його душі.

Радні Шрі Рам та Артур Шилдз у сцені з фільму

Окрім Мелані Геррієт дружить з Велері, донькою заможного колеги батька. Велері захоплюється верховою їздою; вона трохи старша за Геррієт і вже має жіночий шарм. Усі три дівчини закохуються в капітана Джона: Геррієт, наївна і невміла, як бридке каченя, що мріє перетворитися на лебедя; Велері, легковажна й жорстока юна спокусниця; Мелані, серйозна, спокійна і мудра, як сама Індія. Бурхливе життя на берегах і у водах річки, релігійні свята — як, Дівалі, — розкішні видовища та розваги, вірші, які потайки від усіх пише Геррієт, щоб примиритися з навколишнім світом та оспівати його, просочують собою кохання трьох героїнь, що зароджується.

Коли капітан Джон повідомляє про свій від'їзд, у будинку Геррієт стає сумно. Мелані, Геррієт і Велері одночасно приносять капітанові квіти. Тільки Велері, що посварилася з ним, виявляється удостоєна пристрасного поцілунку на очах у Мелані і Геррієт. «Мій перший поцілунок, — думає Геррієт, — і він дістався іншій». Під час сієсти Геррієт знаходить маленького Богі мертвим: кобра, яку він так хотів приручити, вкусила його. Вона намагається втопитися в річці. Насправді вона знала про кобру, але недавні події та від'їзд Джона, що наближається, відвернули її від цієї небезпеки. Її дістають з води рибалки. «Потрібно змиритися», — говорить Мелані Джону, відчуваючи, що йому як і раніше погано. Перед його від'їздом Геррієт набирається сміливості і освідчується йому в кохання. Коли приходить весна, мати Геррієт народжує шосту дитину. Усі три подруги отримують по листу від Джона, але листи падають з їх рук, коли вони чують перші крики немовляти.

Фільм було знято в кольорі за технологією (Technicolor), щоб зробити колір насиченим. Крім того, ще п'ять місяців працювали над корекцією кольору, щоб поліпшити результат. З приводу кольору у фільмі Жан Ренуар писав[2]:

«Тропічні зарості пропонують обмежений набір кольорів: зелений колір зелений по-справжньому, червоний — по-справжньому червоний. Ось чому Бенгалія, як і багато тропічних країн, так добре підходить для кольорової плівки. Там кольори не занадто яскраві і не перемішуються між собою. Їхня легкість примушує згадати Марі Лоренсен, Дюфі і, наважуся додати, Анрі Матісса. При зйомках „Річки“ ми вели полювання за півтонами. Лур'є [художник з декорацій] дійшов навіть до того, що в одній зі сцен перефарбував газон в зелений колір. Ніщо не пройшло повз нашого уважного погляду: ні будники, ні фіранки, ні меблі, ні одяг. Що стосується останнього, тут завдання було досить просте: індійці мають схильність до білого одягу, до ідеально простого кольору. Звичайно ж сама річка виривалася з-під нашого контролю, тому перший план доводилося підганяти під другий»

Французький дослідник кіно Жак Лурселль характеризую «Річку», як «чарівний фільм, який відмічає одночасно і паузу в його [Жана Ренура] творчості, і філософське розширення його перспектив»[3].

На думку Лурселля стрічка «виражає гонитву за двома цілями, що цікавить усіх найбільших режисерів перших повоєнних років: якомога глибше заглянути у внутрішній світ персонажів і розмістити їх — разом з їхніми переживаннями — в загальне, глобальне бачення реальності. […] У всіх своїх аспектах фільм віддає належне зовнішній пишноті, мудрості життя та єдності Всесвіту. По відношенню до цієї єдності людина всередині себе, всередині своїх особистих переживань, може почуватися самотньою, вигнаною але це небезпечна ілюзія, яка повинна зникнути, відступивши перед визнанням вищої рівноваги життєвих циклів, перед покірністю природному стану речей та цілісності світу»[4].

• Лурселль, Жак. The River (1950, Индия) / Река // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 761—763. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Річка (фільм, 1951)

• Річка на сайті IMDb (англ.) (станом на 14.11.2017)