Спільне виробництво

Спільне виробництво, або співпродукція, іноді копродукція (англ. co-production, не плутати зі словами на «копра-» від грец. κόπρος «фекалії») — виробництво й фінансування продукту (наприклад, фільму) двома або більше продюсерськими компаніями. У разі міжнародної копродукції, у виробництві продукту беруть участь продюсерські компанії з різних країн (зазвичай від двох до трьох).[1]

Кінематограф
Портал • Категорія

Історія спільного кіновиробництва в Україні за часів незалежності

13 липня 2004 року Україна підписала Європейську конвенцію про спільне кіновиробництво (Страсбург, 2 жовтня, 1992 року), ратифікувавши її 18 березня 2009 року[1].

14 травня 2011 року в рамках Каннського кінофестивалю було підписано «Міждержавну Угоду про спільне кіновиробництво» між Україною та Францією[1].

У травні 2016 року міністр культури України Євген Нищук заявив про наміри ініціювати вступ України до Eurimages — Європейського фонду підтримки кіно при Раді Європи[2].

Переваги міжнародної копродукції
  • об'єднання фінансових ресурсів
  • гарантування вчасного і якісного завершення проєкту («мінімізація ризиків»)
  • розширення дистрибуційної географії
  • культурний обмін[1]

Примітки
  1. "Перспективи розширення участі українського кінематографу в проектах копродукції". Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  2. Нищук: Нам необхідно співпрацювати з європейськими кінокомпаніями. «Укрінформ». 6 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.