СПП-1 (пістолет)
Спеціальний підводний пістолет СПП-1 — радянський двосередовищний чотириствольний неавтоматичний пістолет. Індивідуальна зброя легководолазів — розвідників-водолазів СпП і підводних плавців ППДСЗ.
| Пістолет підводний СПП-1 (СПП-1М) | |
|---|---|
 | |
| Тип: | пістолетний комплекс підводної зброї |
| Походження: |  СРСР |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1970-ті — досі |
| Використання у | розвідники-водолази, протидиверсійні підводні плавці |
| Історія виробництва: | |
| Конструктор | Володимир Симонов, Олена Симонова |
| Розроблено | 1971 рік |
| Виробник | Тульський збройовий завод (СРСР/Росія) |
| Варіанти | СПП-1М |
| Характеристики | |
| Маса | без патронів — 950 г, спорядженого — 1,03 кг |
| Довжина | 244 мм |
| Довжина ствола, мм: | 195 мм |
| Ширина | 25 мм |
| Висота | 138 мм |
| Тип боєприпасу | 4,5×40 мм R (СПС) |
| Калібр | 4,5 мм |
| Механізм | ударно-спусковий механізм подвійної дії забезпечує послідовні постріли з кожного ствола |
| Дульна швидкість | 250 м/с (у повітрі) |
| Прицільна дальність | на глибині 5, 10, 20 м відповідно — до 17, 14 і 11 метрів, на повітрі — до 20 метров |
| Тип боєпостачання | чотири патрони, що заряджаються в окремі стволи (носимий комплект патронів — 16) |
Історія створення пістолетного комплексу підводної зброї
Довгий час вважалося, що створення вогнепальної підводної зброї неможливе: однією з важливих фізичних характеристик води є її густина, яка у 800 разів більша ніж у повітря. Внаслідок цього звичайна куля випущена з вогнепапльної зброї під водою втрачає енергію значно швидше. Тому розробки підводної стрілецької зброї, що велися у різних країнах, в основному ґрунтувалися на реактивному принципі метання снаряда.
В СРСР роботи зі створення комплексу підводного зброї були розпочаті наприкінці 1960-х років. Група конструкторів НДІ-61 (зараз один з відділів ФДУП «Центральний науково-дослідний інститут точного машинобудування») на чолі з Петром Сазоновим і Олегом Кравченко, які до цього займалися розробкою патронів з підкаліберною кулею, запропонували використати для стабілізації кулі у воді принцип кавітації: при русі у воді кулі голкоподібної форми біля її головної частини водне середовище ущільнюється, а за головною частиною утворюється простір, не заповнений водою — каверна невеликого діаметра. При цьому опір води діє на кулю тільки перед головною її частиною, інша частина при русі знаходиться в межах діаметра каверни. Теорія стала основою для створення принципово нового, який і досі не має аналогів, пістолетного і автоматного комплексів для підводної стрільби[1].
На початку 1970-х років 4,5-мм чотириствольний пістолет СПП-1 під спеціальний патрон був спроектований конструктором ЦНДІ «Точмаш» Володимиром Симоновим разом з його дружиною Оленою Симоновою. Пізніше вони розробили модернізований варіант підводного пістолета СПП-1М, який відрізнявся від прототипу вдосконаленим спусковим механізмом, меншим зусиллям натискання на спусковий гачок і розширеним отвором спускової скоби[2].
Розробники пістолетного комплексу підводного зброї (пістолет підводний СПП-1 і 4,5-мм патрон СПС) у 1983 році були удостоєні Державної премії СРСР[1].
Конструкція, склад комплексу
Пістолет СПП-1 конструктивно виконаний як несамозарядний пістолет для одиночної стрільби.
Пістолет має характерну форму, яка визначається відкидним ствольним блоком з чотирьох стволів. Ствольний блок, який у бойовому положенні фіксується спеціальною засувкою, заряджається спорядженими обоймами з чотирма жорстко-закріпленими патронами. Спеціальна конструкція обойми прискорює процес заряджання пістолета — усі патрони одночасно вкладаються в стволи.
Самозвідний ударно-спусковий механізм подвійної дії розташований позаду блоку стволів забезпечує послідовні постріли з кожного ствола. Спусковий механізм працює від одного спускового гачка. При кожному пострілі ударник обертається на 90° і розбиває капсуль чергового патрона. Прапорцевий запобіжник розташований на рамці ліворуч позаду спускової скоби і має три позиції: «вогонь», «запобіжник», «перезарядка». У верхній позиції він відмикає блок стволів для перезарядки.
Рукоятка пістолета пластикова, пустотіла. Для прицілювання пістолет має постійний приціл і мушку.
СПП-1М відрізняється від СПП-1 наявністю в спусковому механізмі пружини спускового гачка, розміщеної над шепталом, що забезпечує менше зусилля спуску; а також розширеною спусковою скобою, що дозволяє використовувати трипалі гумову рукавицю спорядження водолаза.
Пістолетний комплекс включає 4,5-мм чотириствольний неавтоматичного пістолета СПП-1 (СПП-1М), патрони СПС до нього, а також кобуру зі штучної шкіри, три герметичних пенали для обойм, десять обойм, пристосування для спорядження обойм патронами, поясний ремінь, шомпол і маслянку[3].
Пістолет здатний уразити противника в утепленому поролоном костюмі додатково укріпленому 5-мм пластинами з фібергласу. При потребі також може застосовуватися для захисту плавця від небезпечних морських хижаків.
На озброєнні
СПП-1 (СПП-1М) — індивідуальна зброя самозахисту розвідників-водолазів частин спеціального призначення і підводних плавців протидиверсійних загонів флоту. Пістолет стоїть на озброєнні підрозділів СпП ВМФ Російської Федерації, ВМС України і Азербайджану.
Примітки
- Патрон СПС 4,5х39R для подводного пистолета. Энциклопедия оружия.[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- СПП-1 (СПП-1М), пистолетный комплекс подводного оружия. arms-expo.ru Архівовано 7 вересня 2011 у Wayback Machine. (рос.)
- Специальный подводный пистолет СПП-1 (СПП-1М). megasword.ru (рос.)