Салезіани

Засновник згромадження св. Іван Боско, який вибрав покровителем для Згромадження св. Франциска Салезького (італ. San Francesco di Sales), через його доброту, лагідність та відданість спасінню душ.

Метою апостольського служіння Салезіян є виховно-душпастирська опіка над дітьми і молоддю, особливо найбільш потребуючою, її релігійне, духовне та професійне виховання, а також місіонерська діяльність. У різних країнах світу Салезіяни утримують школи та виховні заклади для молоді незалежно від їì походження. Св. Іван Боско бажав, щоб його сини наслідували Христа Доброго Пастиря, служачи молоді, особливо найбіднішій та занедбаній.

Сьогодні Салезіян у світі налічується 15 750 (станом на 2008 р.) і вони присутні в 128 країнах світу.

У Галичині Салезіяни діяли з 1890-их років.

Задум створення візантійсько-української гілки Салезіянського Згромадження народився в 1930 році, коли, за проханням Апостольського Нунція Польщі Преосв. Франческо Мармаджі, Святіший Отець та Генеральний Настоятель Салезіян о. Філіппо Рінальді погодилися на поширення Салезіян і на українські землі зі збереженням традиційного їм східного обряду католицької Церкви. 1 листопада 1932 року за дорученням та з підтримкою Митрополита Андрея Шептицького та зокрема Блаженного Йосафата Коциловського, тоді Єпископа Перемишльського, на салезіянську формацію (вишкіл) до Італії відбула перша група українських юнаків, а згодом — інші три: в 1937, 1938, 1939.

З огляду на політичну ситуацію в Україні після Другої світової війни, жоден український салезіянин не зміг до неї повернутися з-за кордону. Незважаючи на це, отці не зневірювалися — заснували Папську Малу семінарію в Римі для виховання українських хлопців з діаспори, таким чином могли підтримувати та розвивати у молоді з діаспори українське коріння, любов до України та до рідної Церкви.

Серед українських греко-католицьких салезіян особливої уваги заслуговує Владика Степан Чміль, який був першим українським салезіянином, першопрохідцем і основоположником української греко-католицької гілки Салезіян. Відзначався особливою добротою, любов'ю до свого Згромадження, був вірним сином своєї Церкви і свого народу, був відданим і добрим пастирем зокрема української молоді. За свою виховно-душпастирську ревність отримав від Патріарха Йосифа Сліпого титул Архімандрита. За часів свого місіонерського душпастирювання між українськими вірними в Аргентині в 1949 році зустрів в Салезіянській колегії малого тринадцятилітнього Хорхе Бергольйо, теперішнього Папу Франциска, який прислуговував йому під час Св. Літургії. Про це згадує і сам Папа Франциско. 2 квітня 1977 року, разом з Блаженнішим Любомиром Гузарем та Преосвящ. Владикою Іваном Хомою, був висвячений таємно на єпископа, щоб у випадку коли комуністичний режим знищив би всіх українських греко-католицьких єпископів, бути висланими таємно в Україну, щоб провадити вірних УГКЦ. Помер 22 січня 1978 році і похований у Соборі Св. Софії в Римі. Отець Стефан відзначався особливою добротою, ревністю та святістю життя, що спонукало у 2006 році почати збір фактів для проголошення його святим. Деякі з перших українських салезіян змогли повернутися на Батьківщину лише після 60-ти років перебування за кордоном, в 1991 році. Серед цих варто згадати Владику Андрія та о. Василь Сапеляк, о. Михайло Пришляк а також о. Василь Король, який прибув до України з Аргентини, та ін.

На початку 1990-их років Салезіяни відновили свою діяльність в Україні.

• Август Глонд — архієпископ гнезненський і примас Польщі (1926—1948).

• Салезіанці // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Салезіяни // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Салезіяни // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1662-1663. — 1000 екз.
• Салезіяни святого Івана Боско