Сангіна

Сангі́на, також червона охра (фр. sanguine від лат. sanguis) — матеріал для малювання, що належить до мінеральних фарб і складається з суміші глини, крейди та гематиту (Fe2O3). Саме гематит, що є мінералом оксиду заліза, надає сангіні темно-червоного забарвлення. Сангіною в українській мові називають як спеціальний мінеральний олівець, так і сам малюнок.[1]

Мінерал гематит, Мінералогічний музей в Бонні

Короткий опис

Колірна гама сангіни коливається від коричневого до майже червоного. З її допомогою добре передаються відтінки оголеного людського тіла, тому виконані сангіною портрети виглядають доволі природно. Під час роботи сангіну можна змочувати і тим самим урізноманітнити товщину і щільність штриха, а невдалі лінії легко видаляти. Сангіну можна розтирати ваткою по паперу для отримання більш тонких і прозорих шарів. Сангіна хороша при техніці «гризайль» (виконання роботи в різних відтінках одного кольору).

Техніка малюнка з натури за допомогою сангіни відома починаючи з епохи Відродження, особливо з робіт Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та Рафаеля Санті. У цей час в Європі вживалася натуральна сангіна мінерального походження («червона крейда»). Сучасна сангіна — штучна.

Сангіна була доволі поширена в XVII—XVIII ст. в малюнках з натури і портретах. Сангіну в своїх роботах використовували такі відомі майстри, як Пітер Пауль Рубенс, Нікола Пуссен, Жак-Луї Давід, Домінік Енгр, Антуан Ватто, Жан-Оноре Фраґонар, Жан Батист Сімеон Шарден.

Інтерес до сангіни зберігається і в наступні часи. Так, доволі часто до неї зверталися художники початку XX ст. У цей час складається навіть своєрідний тип портрета, де ретельно виконані лише голова й руки портретованого. Решта намічена лише кількома штрихами.

Нерідко сангіну поєднують з вугіллям або італійським олівцем. Малюнки сангіною недовговічні, оскільки з часом вона може обсипатися з паперу, тому твори з використанням сангіни обов'язково повинні експонуватися під склом та зміцнюватись фіксажами.

Сангіну історично виробляли з гематиту, породи, що містить оксид заліза.

Галерея

Ескіз, Школа Леонардо да Вінчі, «Замок в Амбруазі, Франція», 1517 р.

Примітки

Література

  • Chrysanthaki-Koukouli und Gerhard Weissgerber (1999): Prehistoric Ochre Mines on Thasos. Ergebnis Internationales Kolloquium Limenaria/Thasos (1995)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.