Сандрингемський палац

Палац було придбано у 1862 році в прийомного сина лорда Пальмерстона королевою Вікторією на прохання спадкоємця престолу, принца Уельського, у зв'язку з його майбутнім шлюбом з Олександрою Датською. Щоб проводити взимку більше часу на полюванні, принц наказав перевести усі годинники в Сандрингемі на півгодини вперед. Це розпорядження залишалось у силі до вступу на престол Едуарда VIII у 1936 році.

Йорк-коттедж

Сандрингем сподобався Олександрі і став основним місцем перебування «молодого двору». По мірі розростання їхньої родини старий садибний дім почав здаватись затісним. Наприкінці 1860-их років його було істотно розширено, набувши нинішнього не надто привабливого вигляду, ніби зліплений з тюдорівського й аннінського стилів. За вікторіанських часів внутрішнє облаштування садиби вважалось верхом комфорту. Її було оснащено газовим освітленням, подобою душу та зливом у туалетах.

Після смерті чоловіка королева Олександра продовжувала жити у Сандрингемі до самої смерті. Також тут померли її син Георг V й онук Георг VI. Для проживання першого з них у парку було збудовано невеликий будинок (Йорк-коттедж), а другий був змушений викупати садибу (як володіння приватне, а не державне) у старшого брата (Едуарда VIII) після його відречення від трону. Нинішня королева Єлизавета також має прив'язаність до Сандрингему. Тут вона усамітнюється з рідними на річницю смерті батька і власної коронації, а також на Новий рік.

У маєтку Епплтон Гаус на околиці сандрінґемської садиби до набуття Норвегією незалежності жили майбутній король Гокон VII зі своєю британською дружиною. Епплтон Гаус був весільним подарунком від батьків нареченої, принца і принцеси Уельської, молодятам на їхнє одруження 22 липня 1896 року. Тут у них народився єдиний син — принц Олександр (майбутній Олаф V).

У липні 1984 року Епплтон Гаус був зруйнований, оскільки перебував у аварійному стані, а відновлення його було надто коштовним[3][4].

• Офіційний сайт