Сантьяго Остоласа

Сантьяго Остоласа (ісп. Santiago Ostolaza, нар. 10 липня 1962, Долорес) — уругвайський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Сантьяго Остоласа
Особисті дані
Повне ім'я Сантьяго Хосе Остоласа Соса
Народження 10 липня 1962(1962-07-10) (59 років)
  Долорес, Соріано, Уругвай
Громадянство  Уругвай
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1980–1985 «Белья Віста»  ? (?)
1986–1990 «Насьйональ»  ? (?)
1990–1992 «Крус Асуль» 72 (8)
1992–1993 «Керетаро» 38 (2)
1993–1994 «Хімнасія і Есгріма» 13 (3)
1994 «Кіото Санга»  ? (?)
1995 «Дефенсор Спортінг»  ? (?)
1995 «Олімпія» (Асунсьйон)  ? (?)
1996 «Насьйональ»  ? (?)
1997 «Аврора» (Гватемала)  ? (?)
1998 «Рентістас»  ? (?)
1999 «Дефенсор Спортінг»  ? (?)
2000 «Монтевідео Вондерерс» 18 (1)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1985–1993 Уругвай 43 (6)
Тренерська діяльність**
2001 «Рівер Плейт»
2001 «Депортіво Мальдонадо»
2002 «Монтевідео Вондерерз»
2004 «Насьйональ»
? «Реал Сосьєдад де Сакатекас»
2006–2007 «Алакранес де Дуранго»
2009 «Геррерос де Ермосільйо»
2010 «Серро-Ларго»
2011 «Есполі»
2014—2015 Уругвай (U-17)
2015 «Расінг» (Монтевідео)
2017 «Хувентуд Лас-П'єдрас»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за «Насьйональ», з яким став володарем Кубка Лібертадорес та Міжконтинентального кубка, а також національну збірну Уругваю, у складі якої був учасником чемпіонату світу та двох Кубків Америки..

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за команду «Белья Віста», в якій провів шість сезонів. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Насьйональ», до складу якого приєднався 1986 року. Відіграв за команду з Монтевідео наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Остоласа зіграв в обох матчах фіналу Кубка Лібертадорес 1988 року проти аргентинської команди «Ньюеллс Олд Бойз» (0:1, 3:0) і у другому з них забив гол[1], допомігши команді виграти трофей. Через півтора місяці «Насьйональ» зіграв у Міжконтинентальному кубку 1988 року проти нідерландського ПСВ. Остоласа в цьому матчі відзначився дублем, а також реалізував свій удар у серії післяматчевих пенальті, допомігши клубу виграти серію та отримати звання найсильнішої команди світу[2]. Наступного року Остоласа допоміг команді виграти Міжамериканський кубок та титул переможця Рекопи Південної Америки.

1990 року уклав контракт мексиканським з клубом «Крус Асуль», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Крус Асуль», був основним гравцем команди, після чого сезон грав ще за один місцевий клуб «Керетаро».

Після виступу в сезоні 1992/93 в аргентинському клубі «Хімнасія і Есгріма», у 1994 році уругваєць відправився до Японії, де грав за клуб «Кіото Санга». У 1995 році він повернувся до Південної Америки і виступав за уругвайський «Дефенсор Спортінг», а потім за парагвайський клуб «Олімпія» (Асунсьйон).

У 1996 році він ненадовго перейшов у «Насьйональ», а потім у 1997 році переїхав до Гватемали, щоб грати за команду «Аврора» (Гватемала). У 1998 році повернувся до Уругваю і грав за клуб «Рентістас» з Монтевідео. У 1999 році він знову приєднався до «Дефенсор Спортінг», а завершив ігрову кар'єру у команді «Монтевідео Вондерерс», за яку виступав протягом 2000 року.

Виступи за збірну

Пердомо залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою як капітан брав участь у молодіжному чемпіонаті Південної Америки 1981 року в Еквадорі, здобувши золоті нагороди[3]. У складі молодіжної збірної Уругваю він також представляв свою країну на Панамериканських іграх у 1983 році у Венесуелі, де також був капітаном і зіграв у всіх чотирьох іграх допоміг команді здобути золоті нагород[4]и.

16 жовтня 1985 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії. На турнірі він провів усі сім матчів команди на турнірі: першого етапу з Еквадором, Болівією, Чилі та Аргентиною та фінального етапу з Парагваєм, Аргентиною та Бразилією і грі з болівійцями Остолас зробив дубль і допоміг команді здобути срібні нагороди[5].

Наступного року Остоласа поїхав з командою на чемпіонат світу 1990 року в Італії, де виходив у стартовому складі у трьох із чотирьох матчах своєї команди на турнірі — групового етапу з Бельгією та Південною Кореєю та 1/8 фіналу з Італією.

Останнім великим турніром для Сантьяго став Кубок Америки 1993 року в Еквадорі, на якому півзахисник провів усі чотири матчі на турнірі: у групі зі США, де забив гол, Венесуелою та Еквадором, а також 1/8 фіналу з Колумбією[6].

13 жовтня 1993 року Остоласа зіграв свій останній матч за збірну в товариській грі проти Німеччини (0:5)[7]. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 43 матчі, забивши 6 голів[8].

Тренерська кар'єра

Після закінчення футбольної кар'єри став тренером. Працював в уругвайських та мексиканських клубах. Також у лютому 2014 року він очолив юнацьку збірну Уругваю (U-17), змінивши Фабіана Който, який перейшов до U-20. Під керівництвом Остоласи уругвайці взяли участь у юнацькому чемпіонаті Південної Америки у 2015 році в Парагваї[9], але посіли там лише 5 місце і не кваліфікувались на чемпіонат світу, через що Сантьяго залишив посаду в квітні 2015 року

Титули і досягнення

Командні
«Олімпія» (Асунсьйон): 1995
«Насьйональ»: 1988
«Насьйональ»: 1988
«Насьйональ»: 1988
«Насьйональ»: 1989

Особисті

Примітки
  1. Nacional - Newell's Old Boys 3:0 (Copa Libertadores 1988, Final). worldfootball.net (англ.). Процитовано 19 лютого 2022.
  2. Nacional - PSV Eindhoven 7:6 (Intercontinental Cup 1988, Final). worldfootball.net (англ.). Процитовано 18 лютого 2022.
  3. Juventud de América. LARED21 (ісп.). 30 грудня 2002. Процитовано 19 лютого 2022.
  4. Panamerican Games 1983 - Match Details. rsssf.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  5. Copa America 1989. www.rsssf.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  6. Copa America 1993. www.rsssf.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  7. Strack-Zimmermann, Benjamin. Germany vs. Uruguay. www.national-football-teams.com (англ.). Процитовано 19 лютого 2022.
  8. Uruguay - Record International Players. www.rsssf.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  9. Plantel para el Sudamericano Sub-17. 22 лютого 2015. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано April 4, 2015.
  10. Carlo F. Chiesa (febbraio 1999). Regine del mondo - La storia della Coppa Intercontinentale (27). Calcio 2000. с. 72.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.