Саньсянь

Саньсянь (від кит. 三弦, піньїнь: sānxián — три струни) — традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент, що використовується як акомпанемент в китайській опері і традиційному цзяннаньському ансамблі сичжу, а також при виконанні оповідних пісень дагушу і таньци. Буває двох видів: великий і малий[1][2].

Саньсянь
Саньсянь
Класифікація струнний щипковий музичний інструмент
Подібні інструменти сетар, танбур, сансин, сямісен

Інша назва — сяньцзи[1].

Історія
Жінка грає на саньсяні (акварель, Китай, початок XIX століття)

До недавнього часу вважалося, що саньсянь з'явився в Китаї після монгольського завоювання, в XIV столітті, однак сучасні дослідження показують, що саньсянь був відомий ще в часи династії Тан (VII—X ст.).[2]

Саньсянь структурно схожий з такими інструментами Центральної Азії, як сетар і танбур, а походження японського сямісена ведеться безпосередньо від саньсяня (тут проміжною стадією став також рюкюський сансин).[2]

Саньсянь називають одним із чотирьох ключових музичних інструментів в пекінській опері (іншими трьома є цзінху, цзінерху і юецинь)[3]. Крім саньсяня і юециня, з щипкових інструментів в оркестрі пекінської опери може бути також піпа[4].

Опис

Великий саньсянь поширений на півночі Китаю, його довжина досягає 120 см, в центрально-східному Китаї більше поширений малий саньсянь завдовжки приблизно 95 см, а на півдні країни він може бути ще коротшим — від 80 см.[2]

Закруглена прямокутна дека обтягнута спереду і ззаду зміїною шкірою. Тримач кілочків зігнутий назад і не має ладів. Шийка інструменту довга[1]. У саньсяня три кілочка подовженої форми.[2]

Традиційно три струни робилися з шовку; сучасні струни, зазвичай, робляться з обвитої нейлоном сталі.[2]

Під час гри саньсянь тримається під нахилом, дека впирається в праве стегно музиканта. Грають нігтями або невеликим медіатором.[2]

Налаштування
  • малий саньсянь: A-d-a або d-a-d1
  • великий саньсянь: G-d-g

Примітки
  1. Sanxian (англ.). Encyclopædia Britannica. Процитовано 24 травня 2016.[недоступне посилання з червня 2019]
  2. Alan R. Thrasher. Sanxian (англ.). Grove Music Online. Процитовано 24 травня 2016.
  3. Laikwan Pang, Paul Clark, Tsan-Huang Tsai. Listening to China’s Cultural Revolution: Music, Politics, and Cultural Continuities. — Springer, 2016. — P. 22. — ISBN 9781137463579.
  4. Ван Чуньмей. Специфические черты китайского оперного искусства // Музичне мистецтво і культура : сборник. — Одесса : Друкарський дім, 2011. — Вип. 13.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.