Сан-Лоренцо-ін-Лучіна

Сан-Лоренцо-ін-Лучіна (італ. San Lorenzo in Lucina) — титулярна церква недалеко від вівтаря Миру у Римі.
Перша ранньохристиянська церква виникла у IV–V ст. на місці будинку римської матрони Лучини і була присвячена святому Лаврентію. Реліквії святого зберігаються під головним вівтарем. У крипті збереглися залишки стародавнього храму. При папі Пасхалії II на початку XII ст. церкву оновили, від цієї споруди зберігся портик з гранітними колонами іонічного ордера, дзвіниця і два порфірових леви біля входу до церкви.
У XVII ст. церкву перероблено у бароковому стилі, Карло Райнальді звів головний вівтар з чотирма колонами з чорного мармуру, який прикрашений картиною Гвідо Рені «Розп'яття» (бл. 1670). У капелі сім'ї Фонсека (четверта капела південної стіни) знаходиться бюст папського лікаря Габріеле Фонсека, виконаний Берніні (можл. 1668 р.).
У церкві похований французький художник Пуссен, тут же знаходяться надгробки чеського композитора Мислівечека і композиторів Луки Маренціо і Бернардо Пасквіні.

Сан-Лоренцо-ін-Лучіна
41°54′12″ пн. ш. 12°28′43″ сх. д.
Країна	Італія[1]
Розташування	Рим[1]
Тип	парафіяльна церква і мала базиліка
Стиль	бароко
Сан-Лоренцо-ін-Лучіна Сан-Лоренцо-ін-Лучіна (Італія)
Медіафайли у Вікісховищі

Фасад

Інтер'єр церкви