Саркозух

Були розповсюджені на півночі Африки і на сході Південної Америки: останки були знайдені в Нігерії, Лівії та Бразилії[1].

Довжина саркозуха досягала 11,65 м, висота — 1,5 м, маса — до 8 т. Як крокодили, переміщався він на чотирьох вигнутих ногах. Був досить рухливий в воді, але по суші пересувався відносно повільно. Тут він міг робити стрімкі ривки лише на короткі дистанції.

Довгий витягнутий череп тварини досягав довжини 1,6 м. Більшу його частину (75%) складають самі щелепи, які були досить вузькими. За відносної ширині вони займають проміжну позицію між щелепами гавіала і класичного крокодила. Такі прекрасно підходять для лову споживання риби.

Більш масивна верхня щелепа перекривала нижню. На передньому кінці знаходився широкий напівкруглий набалдашник з великою кількістю великих зубів, який мав функції утримання здобичі.

Шия була короткою. Верхня частина тулуба саркозуха була вкрита кістяними щитками.

Жили у неглибоких теплих водоймах, зокрема на території Сахари, яка у той час являла собою тропічну рівнину з великою кількістю річок та озер. Основу раціону складала риба, іноді могли полювати на невеликих або середніх за розміром динозаврів.

Загальновизнаними є 2 види — типовий лат. Sarcosuchus imperator, який мешкав у Африці та лат. Sarcosuchus hartti, який мешкав у Південній Америці.

• Sereno, Paul C.; Larson, Hans C. E.; Sidor, Christian A.; Gado, Boube. 2001. The Giant Crocodyliform Sarcosuchus from the Cretaceous of Africa. Science 294 (5546): 1516–9.