Сарти

Сарти — загальна назва частини населення Середньої Азії в XV-XIX століттях. Згідно з Великою радянською енциклопедією до Жовтневого перевороту року назву «сарт» щодо осілих узбеків і, частково, рівнинних таджиків вживали, переважно, напівкочова частина узбеків та казахи. В Ташкентській, Ферганській та Хорезмській оазах та Південному Казахстані вона була самоназвою осілого населення.

Сарти. Чоловік та хлопчики. Туркестан. Середня Азія. Початок XX ст.

Сарти являють собою змішаний тип, який походить від злиття стародавнього іранського населення Туркестану з пізнішими завойовниками й переселенцями тюрсько-монгольського походження. Сарти фізично зберегли іранський тип та зовнішньо дуже схожі на таджиків, проте на відміну від останніх, які зберегли свою перську мову, сарти розмовляють на специфічному тюркському говорі, відомому під назвою сарт-тілі. Його можна вважати продовженням чи різновидом чагатайської мови.

Згідно з першим загальним переписом населення Російської імперії 1897 року нараховувалося 968 655 сартів. Для порівняння: сумарна кількість сартів перевищувала кількість узбеків (726 534 особи) та серед інших народів імперії, що розмовляли тюркськими мовами була четвертою за числом поступаючись лише киргиз-кайсакам (4 084 139 осіб), татарам (3 737 627 осіб) та башкирам (1 321 363 особи)[1].