Сасаки

За даними перепису населення 2010 року в Індонезії проживало 3 173 127 сасаків (1,34 % населення країни), більшість у провінції Західна Південно-Східна Нуса — 3 033 631 особа (67,57 % її населення). Окремі групи сасаків живуть також на островах Балі, Калімантан, Сулавесі[1].

Сасацька мова належить до балі-сумбаванської групи західної гілки малайсько-полінезійських мов. Існує писемність на основі латинської абетки.

Говорять також індонезійською.

Більшість сасаків — мусульмани-суніти. В ізольованих внутрішніх районах зберігають традиційні вірування (культ предків, аграрні культи).

Група сасацьких жінок у традиційному вбранні

Основне заняття — орне терасове зрошуване землеробство. Вирощують рис, а також овочі, фрукти, кокосову пальму. Тримають буйволів, собак.

Інші заняття: мисливство, збиральництво, прибережне рибальство.

Жінки займаються ткацтвом, плетінням різного начиння для дому. Чоловіки плетуть сітки, циновки, займаються теслярством, різьбленням по дереву.

Сасацькі села мають лінійне планування. Хати стоять на землі, мають каркасно-стовпову конструкцію, прямокутні в плані.

Харчуються переважно рослинною їжею.

У сасаків зберігається сільська громада. Сім'я мала, шлюб моногамний, патрилокальний. Відлік спорідненості ведеться за батьківською лінією.

• А. А. Бернова. Сасаки. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 472. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)