Монголоїдна раса

У 19 — середині 20 століття характерними ознаками великої монголоїдної раси науковці вважали такі:

• світла або темно-світла пігментація шкіри;
• малопрофільоване широке обличчя, виступаючі вилиці з подушками жиру;
• захист очей від підвищеної інсоляції, пилу, для чого служить вузький розріз повік, додаткова складка — епікантус, темна райдужка, густі вії;
• довге (якщо не стригти) пряме жорстке, темнопігментоване волосся;
• слабкий волосяний покрив на обличчі та тілі.

Виділяють дві головні підгрупи (контраст між якими викликаний дією фактора інфантилізації в перенаселених південних регіонах):

• північну (масивні, високі, світлошкірі, з великим обличчям і низьким склепінням черепа);
• південну (невисокі, смагляві з невеликим обличчям та високим лобом).

Всередині великої монголоїдної раси виділяють кілька рас:

• північноазійська — монголи, якути, буряти, евенки, евени тощо.
• арктична — чукчі, ескімоси тощо.
• далекосхідна — китайці і народи Китаю (за винятком півдня).
• південно-азійська — більшість етній Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін.
• американська — індіанці Північної та Південної Америки.

Яскраво вираженими представниками монголоїдної раси є монголи, перші постійні контакти європейців з якими датуються початком 2-го тисячоліття н. е. Класичними монголоїдами є також представники тюркських і монгольських народів Центральної Азії: буряти, алтайці і тувинці.

Вже у японців та південних китайців відчутним є домішка австралоїдної раси ^{[джерело?]}. Ще більшим вплив австралоїдів є у зовнішньому вигляді південно-азійської раси у мешканців Індокитаю, Індонезії та Філіппін.

Більшість населення Середньої Азії або має помітну монголоїдну домішку (узбеки), або ж є мішаним монголоїдно-європеоїдним типом (казахи).

У деяких груп росіян, особливо Сибіру, тобто в зонах контактування з монголоїдами, простежуються окремі монголоїдні риси.

Комплекс типових ознак монголоїдної раси чітко виявлений вже в палеоантропологічних знахідках часів мезоліту (близько 12 тисяч років тому). Спочатку населяли Східну Євразію, зовнішність відображає пристосування до умов пустель (пустеля Гобі).

На території України представники народів монголоїдної раси з'являються в часи Великого переселення народів з III століття н. е. Спочатку гуни, тюрки, пізніше болгари, хозари, що остаточно витісняють іраномовні народи з причорноморських і приазовських степів. За часів Київської Русі відомі печеніги, половці, монголо-татари. За часів Козацької доби в український степ переселяються ногайці. Найпізніше з монголоїдів в українські степи мігрують калмики.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 7., К., 1982, стор. 102