Свитазів
Сви́тазів — село в Україні, в Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 820 осіб.
| село Свитазів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Червоноградський район |
| Громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110430078563 |
| Основні дані | |
| Населення | 821 |
| Площа | 1,374 км² |
| Густота населення | 596,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80025 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°31′02″ пн. ш. 24°20′23″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
194 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80025, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Свитазів |
| Староста | Зубенко Тарас Ярославович |
| Карта | |
  Свитазів | |
 Свитазів | |
| Мапа | |
| |
Історія
Назва села Свитазів походить від колишніх кравців, які проживали за млином і шили свити для навколишньої округи. Існує і легенда про те, що на битому шляху серед лісів і боліт стояла фортеця, укріплена валом і водяним ровом (там сьогодні стоїть церква). Через річку Спасівка проходить міст. Перед мостом жив воєвода, а його свита жила за мостом. Кожного ранку міст опускався і свита поверталася на територію фортеці. Назва села походить від слова свита — Свитазів. Після скасування панщини село розросталося, збільшувалося. Виникла потреба будови церкви. Дерев'яну церкву почали будувати в 1887 році і закінчили в 1892. Поміщик дозволив зрізати тополі, вручну розпилювати їх на стіни. На даний час церква згоріла, на цьому місці будують нову церкву.
За часів Австро — Угорщини в селі було відкрито 4 класну школу, збудовано читальню. В кінці Х1Х ст. в селі було понад 110 дворів. Селяни займалися ремеслом. Серед ремісників виділялися кравці, столяри. Перша світова війна відчутним тягарем лягла на долю села. Воно майже було спалене. Тут переходив декілька разів Російсько — Австрійський фронт 1914—1916 рр.
Після розпаду імперії Галичина піднялась на боротьбу. Село проводило в Січових стрільців своїх односельчан. Понад 50 чоловік воювало у війську Січових стрільців, з яких 11 не повернулося з поля бою. В 1928 р. розпочала підпільно свою діяльність ОУН, якою керував Мартинюк Володимир, колишній січовий стрілець. Переслідування укр. підпільників постійно зростали.
Велику роль в національному відродженні відіграла «Посвіта». Першим головою «Просвіти» був Войтко Василь, художній керівник — Радзімінський Роман і Семенюк Антон. Щоразу організовували фестивалі, на які запрошувались гості з сусідніх сіл. Зараз село нараховує 194 господарства, в ньому проживає 597 чоловік. Наші односельчани дружать з піснею, кожну хату прикрашають українські вишивки. Вміють наші односельці працювати і веселитися. Наше село співуче, співають цілими родинами.
Протягом 1989—2006 років при народному домі «Просвіта» працює народний хор «Колос» та вокальний ансамбль «Вишиванка», також народний. Учасники гуртків є люди різного віку, але всіх їх об'єднує любов до пісні. Традиції і звичаї не зникли, вони продовжуються і сьогодні.