Святополч

Святополч — літописне місто, засноване Святополком Ізяславичем в 1096 році на Витачівському пагорбі, який зазвичай ідентифікується як розташований між сучасними селами Витачів та Стайки в 56 верстах від Києва, на правому березі Дніпра. В це місто перейшли жителі м. Юр'єва, яке було спалене половцями.

«Ст҃ополкъ же повелѣ рубити городъ на Вытечевьскомь холъмѣ, имѧ своѥ нарекъ Ст҃ополчь градъ, и повелѣ епс̑пу Мюриму со гурговцѣ сѣстѣ ту, и засаковцемъ, и прочимъ ѡ нихъ, а Гюргевь зазгоша Половцѣ тощь.» (Іпатіївський літопис[1])

Святополч
50.106304° пн. ш. 30.887162° сх. д. / 50.106304; 30.887162
Тип	стародавнє містоd і городище
Країна	Україна
Розташування	Витачів Обухівського району Київської області
Засновано	1096
Перша згадка	1095
Будівництво	1095 —
Стан	зруйноване
Ідентифікатори й посилання
Святополч (Україна)
Святополч у Вікісховищі

Тоді ж до Святополча тимчасово переїхав зі своєю кафедрою і єпископ Юр'ївський Мурик, що мешкав там до 1103 р., доки Святополк не відбудував Юр'їв.[2][3][4]

У 1223 році, після битви на Калці, коли князі руські зазнали поразки і почали відступати до Києва, татарські орди переслідували русичів до Святополча. Мешканці міста вийшли назустріч військам, і всі були перебиті татарами. Городи Витичев і Святополч першими в 1223 році були зруйновані татаро-монгольською ордою.

Рибаков Борис Олександрович розкопав залишки міста XII–XIII століття, оборонні споруди, серед яких було три вежі.