Світозар Гурбан-Ваянський
Світозар Гурбан-Ваянський (*Svetozár Hurban-Vajanský, *16 січня 1847, Глбоке —†17 серпня 1916) — словацький поет, прозаїк, літературний критик, публіцист, політик.
Світозар Гурбан-Ваянський | |
---|---|
| |
Псевдо | Svetozár Vajanský[1] |
Народився |
16 січня 1847[2][3][…] Глбоке, Сениця, Трнавський край, Словаччина |
Помер |
17 серпня 1916[2][3][…] (69 років) Мартін, Жилінський край |
Поховання | Народний цвинтар у Мартініd |
Країна | Австро-Угорщина |
Національність | словак |
Діяльність | письменник, літературний критик, політик, журналіст, поет, адвокат, правник |
Знання мов | словацька[3] |
Посада | головний редактор |
Партія | Словацька національна партія |
Батько | Йозеф Милослав Гурбан |
Мати | Ганна Юркович |
Родичі | Самуель Юрковичd і Душан Юркович |
У шлюбі з | Іда Добровицкова |
Життєпис
Народився в містечку Глбоке 1847 року. Син громадського діяча та священика Йозефа Милослава Гурбана, що працював разом з Людовитом Штуром. Навчався в рідному місті, потім у Модрі, закінчив середнє навчання 1858 року — Цешин. Після цього продовжив навчання в м. Обершютцен (Австрія), з 1863 до 1866 року навчався в м. Стендаль (Пруссія), з 1866 до 1867-го — Банська Бистриця.
Протягом 1867–1871 років навчався на правника спочатку в Пресбурзі (сучасна Братислава), а потім у Будапешті. Після цього працював у юридичних конторах Трнави, Будапешта, Пресбурга та Відня. Зрештою відкрив власну контору в містечку Скалиця. У 1875 році оженився. Щоб поліпшити фінансовий стан, працював у багатьох містах австрійської імперії. З 1878 року намагався обійняти посаду професора права в Російській імперії та Болгарському князівстві, проте марно.
У 1878 році його призвали до війська, в його лавах Гурбан брав участь в Австро-Угорській окупації Боснії та Герцеговини. З 1870-х років він брав активну участь як політичний діяч Словацької національної партії. З 1878 року став працювати в газеті «Народні новини» в м. Мартін. За свої статті проти мадяризації Словаччини Гурбана неодноразово заарештовувано. Згодом стає поміркованішим. З 1906 року його призначено за головного редактора «Народних новин». З 1890 року був власником та редактором журналу «Словацький погляд». Помер у Мартіні 1916 року.
Творчість
Гурбана-Ваянського вважають за одного з реформаторів словацької поезії, впровадивши в неї нові принципи віршування, нові види строфіки й римування.
Основний зміст його лірики (збірки «Татри й море», 1879 рік; «З-під ярма», 1884 рік) становить любов до батьківщини й народу, біль і тривога за їхню долю, що він висловив без романтичної пишномовності й риторичності, як природний стан чуйної душі. Він робить темою поезії і сам творчий акт, коли творено поезію, народжується поетичний образ (збірка «Вірші», 1890 рік).
У прозі Гурбан-Ваянський узяв на себе задачу опанувати майже всі можливі жанри й охопити чи не всі пласти сучасної дійсності в її суспільно-політичних і життєвих, емоційних та інтелектуальних, соціально-ідеологічних і сімейно-побутових вимірах. Головною для нього стала сфера вищого в соціальному сенсі, привілейованого й освіченого середовища. Найхарактернішими жанрами в його творчості були соціально-психологічна повість («Лілія», 1880 рік; «Летючі тіні», 1883 рік) і роман («Суха гілка», 1884 рік; «Корінь і пагони», 1896 рік; «Котлін», 1901 рік). Усі вони насичені національно-патріотичною та моральною проблематикою.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118775340 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
- Dejiny slovenskej literatúry, Brat., 1960.
- Renée Perreal e Joseph A. Mikuš, La Slovaquie: une nation au cœur de l'Europe, Lausanne 1992, pp. 128–130
Посилання
- Ваянський Светозар // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 244. — ISBN 966-692-578-8.
- Ваянський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.