Севбо Платон Іванович

У 1937 році його запросив в Інститут електрозварювання академік Є. О. Патон. У комплексній програмі розвитку зварювання, розробленої Євгеном Оскаровичем, велике місце відводилося автоматизації технології.

Платон Іванович до того часу встиг закінчити духовну семінарію, попрацювати сільським учителем і вже під час навчання в КПІ працював в промисловості (техніком, конструктором, завідувачем КБ заводу). Подіями його життя можна ілюструвати історію країни. Розстріляли його батька — священика, сільського вчителя. Коли винуватими за провал планів п'ятирічки в чотири роки оголосили «старих спеців», дісталося і молодим. Розправу над Севбо зупинили робітники заводу, що любили начальника за добре ставлення і високу ерудицію.

В останні роки Платон Іванович віддає багато сил і енергії пропаганді історії зварювання. Вихованню молоді на найкращих традиціях і досягненнях вітчизняної і світової науки і техніки.

«Він помер у жовтні 2001 року, переступивши столітній вік. На його могилі на Лісовому кладовищі високий хрест і напис: „Вчений, винахідник, мислитель, мандрівник. Улюблений усіма, прожив щасливе життя і пішов з нього з миром. — Люблячі діти, внуки, правнуки, друзі, колеги“»: уривок з книги спогадів Платона Івановича Севбо^{[уточнити]}.

Він прожив яскраве і цікаве життя, зберіг відмінну пам'ять, здатність радіти життю і творчо мислити, то до нього проявляють непідробний інтерес не тільки геронтологи.

Платон Іванович Севбо зі своїм внуком- 1962 рік

Під керівництвом Севбо працювали кілька сотень конструкторів. Очолюючи Державну кваліфікаційну комісію із захисту дипломних проектів, він дав путівку в життя багатьом випускникам КПІ, за його книжками вчилися проектувати зварювальне обладнання не тільки в колишньому Радянському Союзі, а й у далекому зарубіжжі. У тому, що багато років приїжджали з усього світу промисловці і колеги-зварники називали Київ «Меккою зварювання», — чимала заслуга і Платона Івановича Севбо.

Щоб оцінити по достоїнству заслуги П. Севбо, слід згадати, що зварювання — одна з провідних технологій сучасного виробництва. Як і більшість технологій, вона складається з декількох компонентів: обладнання, матеріалів і, нарешті, дій, що перетворюють, змінюють вироби. Так от перша складова — обладнання — назавжди пов'язана з ім'ям Севбо.

Протягом декількох десятиліть автоматизувати процес дугового зварювання намагалися у багатьох країнах. До середини 30-х років першого успіху досягла американська фірма «Лінде». Ще не розібравшись в суті своїй технології, вона поспішила запатентувати спосіб, а за ноу-хау запитувала мільйони доларів.

Малочисельний колектив «молодого» Інституту зварювання в найкоротші терміни створив вітчизняний спосіб швидкісного автоматичного зварювання, а секрети технології Євген Оскарович Патон видав у першій в світі книзі на цю тему.

В грудні 1940 року було прийнято урядову постанову про впровадження швидкісного автоматичного зварювання під флюсом, і вже через півроку апарати Севбо використовувались у двадцяти найбільших машинобудівних заводах Радянського Союзу.

Німецько-радянська війна стала суворим випробуванням ідей Патона. На прохання директора Інститут електрозварювання був евакуйований в Нижній Тагіл і розмістився на «Уралвагонзаводі». Незабаром туди прибув з Харкова танкобудівний завод ім. Комінтерна. У всьому світі танки зварювали вручну — занадто примхлива була броньована сталь і занадто складною була конструкція корпусу. А фронту не вистачало танків …

Т-34 — найкращий танк другої світової війни — став об'єктом пильної уваги патонівців. Поки йшов пошук нової технології, невелике конструкторське бюро на чолі з Севбо розробило 20 типів установок для зварювання вузлів середніх і важких танків. Виробництво танків було поставлено на потокові лінії, основою яких стали автозварювальні установки. Продуктивність виготовлення корпусів машин зросла у 8 разів. Біля автоматів працювали вчорашні фезеушники. Уже до кінця 1942 року наша армія почала отримувати більше танків, ніж німецька, на озброєння якої працювала промисловість не тільки Німеччини, а й окупованих країн.

У «Спогадах солдата» танковий генерал Гудеріан після війни напише, що його пропозиція фірмі Круппа скопіювати Т-34 було відкинуто тому, що «конструкторів бентежила … неможливість випуску з необхідною швидкістю найважливіших деталей Т-34». Так до кінця війни в Німеччині і не знайшли секретів швидкісного зварювання. Тільки в США до кінця 1944 з'явилася подібна технологія.

Ще йшла війна, а патонівський інститут повернувся до Києва. Промислова ситуація тих років була жахливою. Україна в руїнах — затоплені шахти, виведено з ладу Дніпрогес, зруйновані заводи … Ще на Уралі Патон переорієнтував колектив на вирішення завдань відновлення економіки країни — основний напрям на новий підхід до проектування машин, засобів транспорту, мостів, заснований на максимальному застосуванні автозварювання. І знову одна з основних ланок — спеціалізовані зварювальні, а потім і складально-зварювальні автомати. Обладнання, створене П. Севбо та іншими конструкторами, компенсувало брак тисяч кваліфікованих фахівців, забезпечило економію електроенергії, металу. На сотнях заводів і будівництвах працювали зварювальні автомати.

Коли відкрилася «залізна завіса», західні колеги з подивом виявили, що в Радянському Союзі є технології, які їм ніяк не вдавалося розробити. Одним з перших зварників на Міжнародну виставку в Ганновер поїхав Платон Іванович. Одного разу до стенду з його апаратами підійшов представник фірми Круппа. Не приховуючи захоплення, він звернувся до головного конструктора: «Ми купили б ваш інститут або хоча б окремих фахівців за будь-які гроші, але шкода …». Він не договорив, кивнув головою і розчинився в натовпі.

Скупий на похвали Є. Патон написав про нього в мемуарах: «Довго мені не вдавалося знайти відповідну людину, якому по плечу б довелося керівництво конструкторським бюро. Нарешті його очолив Платон Іванович Севбо, інженер-механік з великим стажем, людина вдумлива й серйозна. На нього можна було покластися».

2001 рік — в ювілейній статті журнал «Автоматическая сварка» писав про П. Севбо: «Учителем і керівником він був суворим, але справедливим. Категоричність оцінок дивовижним чином поєднувалася у нього з турботою про молодих колег, увагою до задумів і успіхам кожного. Вчив Платон Іванович не тільки мистецтву конструктора, а й широті мислення, самостійності та відповідальності, інженерної та людської порядності».

Все своє життя словом, справою і особистим прикладом стверджує і відстоює П. Севбо повагу до професії конструктора.

Це навдивовижу багатогранна особистість: учений, винахідник і конструктор, мислитель і турист-байдарочник, людина високої моральності і непересічного інтелекту. Кажуть, «таким Господь дав багато». І Платон Іванович не тільки не розгубив свої таланти, а навпаки — примножив їх. І не втратив Бога в душі.

• 
  Конструирование и расчет механического сварочного оборудования
• 
  Комплексная механизация и автоматизация сварочных процессов

У 1943 році Є. Патон першим з українських академіків був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. У 1946 році робота Платона Івановича Севбо була відзначена Сталінською премією за видатні винаходи і корінні удосконалення методів виробничої роботи I ступеня (за роботи 1943–1944 років) — за докорінне удосконалення технології та організацію високопродуктивного поточного методу виробництва середніх танків при значній економії матеріалів, робочої сили і зниження собівартості[1]. У 1943 році Севбо став кандидатом технічних наук.

Діяльність П. Севбо є відмічена орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2000)[2], Трудового Червоного Прапора (1943)[3] та «Знак Пошани», медалями.

У сотий день народження ювіляра привітали і вручили йому орден «За заслуги» ІІІ ступеня Борис Євгенович Патон, представники адміністрації Президента України, міськради Києва, представники ЗМІ та найближчі соратники.

Автор монографій, статей, винаходів на проектування зварювального обладнання та комплексної механізації зварювального виробництва, що є основою для теперішніх та майбутніх фахівців-конструкторів.

• Комплексная механизация и автоматизация сварочных процессов / П. И. Севбо; АН УССР. — Киев : Наукова думка, 1964. — 86 с. (рос.)
• Конструирование и расчет механического сварочного оборудования / П. И. Севбо; АН УССР. — Киев : Наукова думка, 1978. — 398 с. — (НТП. Наука и технический прогресс). — Библиогр.: с. 396—397 (17 назв.) (рос.)

• Корнієнко О. Ще не старість // Дзеркало тижня : газета. — Київ, 2000. — № 26. — 30 червня — 7 липня.
• Ученый, сын священника. Послесловие к фильму «Сто лет жизни Платона Севбо».