Селютін Аркадій Михайлович
Аркадій Михайлович Селютін (рос. Аркадий Михайлович Селютин; 11 березня 1922, Отрадна — 5 грудня 2002, Київ) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни старший льотчик 4-го гвардійського винищувального авіаційного полку 1-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії військово-повітряних сил Балтійського флоту.
Аркадій Михайлович Селютін | |
---|---|
рос. Аркадий Михайлович Селютин | |
| |
Народження |
11 березня 1922 Отрадна, (зараз Краснодарський край) |
Смерть |
5 грудня 2002 (80 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | ВМФ СРСР |
Рід військ | Морська авіація |
Роки служби | 1941—1980 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 11 березня 1922 року в станиці Отрадна Краснодарського краю в сім'ї службовця. Росіянин. Член КПРС з 1945 року. Закінчив 10 класів. У Військово-морському флоті з 1941 року. У 1943 році закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище. У боях німецько-радянської війни з 1943 року.
У зимових боях 1943 року і навесні 1944 року лейтенант А. М. Селютін в парі зі своїм веденим збили 9 ворожих літаків. До вересня 1944 року гвардії старший лейтенант А. М. Селютін здійснив 222 бойових вильотів, у повітряних боях збив 16 ворожих літаків.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за мужність і героїзм, проявлені в повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії старшому лейтенанту Аркадію Михайловичу Селютіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5050).
До кінця війни А. М. Селютін виконав 244 успішних бойових вильотів. Провівши десятки повітряних боїв, знищив 18 літаків противника. Після закінчення війни А. М. Селютін продовжив службу в морській авіації. У 1957 закінчив Військово-повітряну академію. З 1980 року генерал-майор авіації А. М. Селютін — в запасі. Жив у місті Орджонікідзе, потім у Києві. Працював у народному господарстві.
Помер 5 грудня 2002 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня, медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
- Кубани славные сыны. — Кн. 2. — Краснодар, 1985
- Муриев Д. З. Осетии отважные сыны. — Орджоникидзе: Северо-Осетинское изд., 1974