Семак Павло Іванович
Павло Іванович Семак (16 серпня 1913, Петрівка — 26 січня 1961, Київ) — полковник Радянської Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.
Павло Іванович Семак | |
---|---|
| |
Народження |
16 серпня 1913 Петрівка |
Смерть |
26 січня 1961 (47 років) Київ |
Поховання | |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | військово-повітряні сили |
Рід військ | бомбардувальна авіація |
Освіта |
сім класів школи військоваавіаційна школа пілотів |
Роки служби | 1935—1954 |
Партія | КПРС |
Звання | Полковник авіації |
Командування | 4-й гвардійський бомбардувальний авіаційний полк |
Війни / битви |
радянсько-фінська війна німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Семак Павло Іванович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 16 серпня 1913 року в селі Петрівці (нині Щорського району Чернігівської області) в родині селянина. Українець. Закінчив сім класів неповної середньої школи. Працював змінним майстром пресового цеху заводу в місті Калініні.
У 1935 році призваний до лав Червоної Армії. У 1937 році закінчив Вітебську військову авіаційну школу пілотів.
Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років.
У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Волховському і 3-му Прибалтійському фронтах.
До вересня 1944 командир ескадрильї 4-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку гвардії капітан П. І. Семак зробив 186 бойових вильотів на бомбардування залізничних ешелонів, аеродромів, опорних пунктів, скупчень військ противника, знищив 11 ворожих літаків на землі і в повітрі.
Після закінчення війни продовжував службу у військово-повітряних силах СРСР.
З 1954 року у званні полковника вийшов у запас. Жив і працював у Києві.
Помер 26 січня 1961 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.
Нагороди, вшанування пам'яті
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування по знищенню живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії капітану Семак Павлу Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5 362).
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.
Ім'ям Героя названа вулиця в рідному селі, там же встановлений бюст Героя.
Література
- Герои Советского Союза: короткий біографічний словник. Том 2. — Москва, 1988(рос.);
- Кулемин І. Г., Сентемова Л. Ф., Іслентьєва Р. А. Герои Советского Союза — наши земляки. Устинов, 1985. / стор.144—145(рос.);
- Церковный М. Ф., Шиганов А. Д., Юрьєв Б. Ф. Героев подвиги бессмертны. 2-е видання. Київ, 1982. / стор.278—279(рос.).